Україна самостійна

Народна держава сталась би величезною народною тюрмою.

А хто були б ii сторожi? Хто держав би в руках кермо тоi держави? Сього соцiал-демократи не говорять виразно, та в усякiм разi тi люди мали би в своiх руках таку величезну власть над життям i долею мiлiонiв своiх товаришiв, якоi нiколи не мали найбiльшi деспоти. І стара бiда – нерiвнiсть, вигнана дверима, вернула би вiкном: не було би визиску робiтникiв через капiталiстiв, але була би всевладнiсть керманичiв – усе одно, чи родовитих, чи вибираних – над мiлiонами членiв народноi держави.

А маючи в руках таку необмежену власть хоч би лише на короткий час, як легко могли би тi керманичi захопити ii назавсiгди! І як легко при такiм порядку пiдтяти серед людностi корiнь усякого поступу й розвою i, довiвши весь загал до певного ступеня загального насичення, зупинити його на тiм ступенi на довгi вiки, придушуючи всякi такi сили в суспiльностi, що пхають наперед, роблять певний заколот, будять невдоволення з того, що е, i шукають чогось нового. Нi, соцiал-демократична «народна держава», коли б навiть було можливим збудувати ii, не витворила би раю на землi, а була би в найлiпшiм разi великою завадою для дiйсного поступу. З iншого боку поглянув на рiч американець Генрi Джордж. Маркс звернув головну свою увагу на фабрики й промисел, а села й рiльництво полишив якось на боцi. Вiн жив довгi лiта в Англii i придивлявся англiйським вiдносинам, а в Англii нема сел анi властивого селянства, там земля здавна перейшла на власнiсть дiдичiв (лендлордiв), iз селян пороблено або вiльних робiтникiв, або так званих фермерiв, тобто орендаторiв, що орендують у панiв бiльшi або меншi фiльварочки чи ферми. При тiм головну часть хлiба й живностi для себе Англiя спроваджуе з iнших краiв, так що селянство та хлiборобство не займае там у громадськiм життi майже нiякого мiсця. Зовсiм не те в Америцi, де на безмежних родючих просторах повстають рiк у рiк тисячi нових колонiй, де продукцiя хлiба й живностi розвинулася на величезний розмiр i де питання про землю та хлiборобство стоiть мало що не на першiм мiсцi громадськоi полiтики. Отже, американець Джордж у своiй голоснiй книжцi «Поступ i бiднiсть» пробував доказати, що не приватна власнiсть фабрик, але приватна власнiсть землi – се головна причина теперiшнього громадського лиха. Земля – се головна основа добробуту й поступу не лише теперiшнiх, але й будущих поколiнь i для того не повинна бути власнiстю одиницi, яка би могла ii псувати, рабувати та висисати.