Україна самостійна

Без власних шкiл i без виробленоi освiтньоi традицii, без перейнятого освiтнiми i народолюбними думками духовенства, без популярного i вищого письменства, яке могло би бодай на першiй гарячiй порi заспокоювати всi духовi потреби величезноi маси, без преси, яка могла б ясно держати i систематично боронити стяг нацiональностi та приложеноi до мiсцевих потреб, свобiдноi культурноi працi, без надii на сильну фалангу вповнi свiдомих i на висотi сучасноi освiти стоячих репрезентантiв у законодатних тiлах, i без мiцноi опори в масах народу та iнтелiгенцii навiть для тих немногих репрезентантiв, що забажають вповнi вiдповiсти своiй нацiональнiй i культурнiй задачi, наша Украiна готова знов опинитися в ролi ковадла, на якому рiзнi чужi молоти вибиватимуть своi мелодii, або в ролi крiлика, на якому рiзнi прихильники вiвiсекцii будуть доконувати своiх експериментiв.

От тут i стае перед нами, галичанами, а особливо перед Вами, молодi приятелi, велика iсторична задача – допомогти росiйськiй Украiнi в тяжких переломових хвилях i потiм, у початках, у закладинах великоi працi – здвигнення нашоi нацiональноi будови в усiй ii цiлостi.

Перед Вами стоiть задача й обов’язок – вiддячитися росiйськiй Украiнi за все те духове й матерiальне добро, яке вона досi давала нам. Чи i наскiльки ми почуемося до того обов’язку, чи i наскiльки совiсно, розумно, обдумано вiзьмемося до його сповнювання, вiд того буде залежати в дуже великiй мiрi наша будущина яко нацii, здiбноi зайняти мiсце в хорi iнших культурних нацiй.

Досi я ждав i надiявся, що хтось ближчий Вам i авторитетнiший для Вас забере голос у сiй справi, що наша щоденна преса зверне на неi свою увагу, що пiдiймуть ii тi, що люблять видавати себе за батькiв i провiдникiв народу. На жаль, я не дiждався сього. Значна часть тих наших свiточiв, опанована театральним питанням, не бачить поза ним свiта; iншi, що заховали собi в тiй справi незалежнiсть суду i дивляться на неi критично, не мають чи сили, чи вiдваги пiднести свiй голос i вказати ясно i виразно величнiсть теперiшньоi хвилi i великий трагiзм нашого положення в нiй i неминучу конечнiсть – якнайшвидше, якнайосновнiше змiнити курс нашого нацiонального корабля, настроiти всi нашi думки, плани, програми на iнший дiапазон.

Ми мусимо навчитися чути себе украiнцями – не галицькими, не буковинськими украiнцями, а украiнцями без офiцiальних кордонiв. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичнi консеквенцii.