Дорога до Країни Оз

Подорожнi не встигли ще нiчого збагнути, як опинилися в колi лисиць, i iхнiй капiтан закричав:

– Ми оточили вас! Ви – нашi полоненi!

– А що таке полоненi? – запитав Гудзик-Розумник.

– Полоненi, отже, невiльники, – вiдповiв Капiтан-лис, походжаючи з величним видом.

– А що таке невiльники? – знову запитав малюк.

– Це такi, як ти! – вiдповiв капiтан.

Косматий чоловiчок розсмiявся.

– Добрий день, капiтане, – сказав вiн, ввiчливо кланяючись лисячiй командi й особливо – командиру. – Сподiваюся, ви й вашi рiднi в порядку.

Капiтан-лис глянув на Косматого чоловiчка, й рiзкi обриси його обличчя прояснилися й враз стали цiлком приемними.

– Дякую, в нас все добре, – вiдповiв вiн, i Доротi зрозумiла, що Магнiт Любовi подiяв, тож лисицi полюбили Косматого чоловiчка. На жаль, Тото не знав цього: вiн досить сердито загавкав i спробував вкусити Капiтана за ногу у вiдкрите мiсце мiж червоними черевиками i жовтими штанцями.

– Назад, Тото! – закричала Доротi й пiдхопила собаку на руки. – Це нашi друзi.

– Так, ми друзi! – пiдтвердив капiтан дещо здивованим тоном. – Спочатку я вирiшив, що ви вороги, але, здаеться, ви справдi нашi друзi. Вам доведеться вiдправитися разом зi мною до Короля-Лиса.

– А вiн хто? – дуже серйозно запитав Гудзик-Розумник.

– Король Лисеполя, лисячого королiвства, великий i мудрий монарх, який очолюе нашу спiльноту.

– А що таке монарх i що таке спiльнота? – поцiкавився Гудзик-Розумник.

– Малюк, будь ласка, не став стiльки запитань.

– Чому?

– Справдi, чому не ставити запитань? – вигукнув Капiтан, iз захопленням дивлячись на малюка.

 – Якщо не запитувати, нiчого не дiзнаешся. Це iстина. Менi шкода. Ти дуже розумний, малюк, якщо вдуматися, дуже розумний. А тепер, друзi, пiдемо, мiй обов’язок – супроводжувати вас до королiвського палацу.

Солдати стройовим кроком промарширували пiд арку, i разом з ними рушили Косматий чоловiчок, Доротi, Тото й Гудзик-Розумник. Перед ними постало красиве велике мiсто. Будинки з рiзнобарвного мармуру радували око.

В iхньому оздобленнi переважали зображення птахiв i домашнiх пернатих – павичiв, фазанiв, iндикiв, качок i гусей. Над входом до кожного будинку красувалася рiзьблена голова лисицi – зображення мешканця цього будинку. Що ж, вiд побаченого нашi мандрiвники мали дивне, але приемне враження.

Коли вони прямували вулицею, багато лисиць вийшли на веранди й балкони своiх будинкiв, щоб подивитися на незнайомцiв. Всi лисицi були красиво одягненi.