Дорога до Країни Оз

На тлi iхнiх ошатних нарядiв проста сукня Доротi, матроський костюмчик Гудзика-Розумника i дрантя Косматого чоловiчка виглядали жалюгiдно. Але попри це гостей приймали з великою пошаною, i королiвська вечеря виявилася по-справжньому розкiшною.

Як вiдомо, лисицi люблять курятину й рiзноманiтну дичину. Тому на столi парував курячий суп, нiздрi лоскотали запахи, якi пiднiмалися вiд смаженоi iндички, тушкованоi качки, смажених курiпок i перепiлок, а ще радували око пирiжки з гусячою начинкою. А оскiльки всi страви були чудово приготованi, гостi iз задоволенням скуштували все.

Пiсля вечерi господарi й гостi вирушили до театру, де подивилися п’есу, розiграну лисицями, вбраними в гарнi костюми з яскравого пiр’я. У нiй йшлося про дiвчинку-лисицю, яку вкрали i притягли у свое лiгво злi вовки. У той момент, коли вовки збиралися убити i з’iсти ii, надоспiв загiн лисиць-солдатiв, врятував героiню i перебив усiх вовкiв.

– Чи сподобалась тобi вистава? – звернувся Король до Доротi.

– Дуже.

П’еса нагадала менi одну з байок Езопа.

– Благаю, не згадуй при менi Езопа! – вигукнув Король. – Я ненавиджу його. Вiн написав багато iсторiй про лисиць, але завжди зображував iх жорстокими i злими. Але ти ж бачиш, якi ми насправдi ласкавi й добрi.

– Однак у байках Езопа лисицi завжди дуже розумнi, навiть мудрi, вони бiльш проникливi, нiж усi iншi тварини, – завважив Косматий чоловiчок.

– Так, ми саме такi. І, зрозумiло, маемо знань набагато бiльше, нiж люди, – з гордiстю промовив Король.

 – Але використовуемо свою мудрiсть на добрi справи, а не на шкоду iншим. Тож цей противний Езоп просто не знав, про що пише.

Друзi не стали сперечатися з Королем, оскiльки розумiли, що вiн знае лисячу природу краще, нiж люди.

Пiсля вистави всi вирушили назад до палацу i лягли спати на м’якi, набитi пiр’ям лiжка. Оскiльки лисицi добували для прожитку багато дичини, то пiр’я вони використовували для одягу й матрацiв.

Доротi здивувалася, чому iншi тварини, що населяють Лисеполь, не носять одяг, на вiдмiну вiд лисиць.

Коли вона запитала про це в Короля, той вiдповiв, що лисицi надзвичайно цивiлiзованi й культурнi.

– Але ви народжуетеся без одягу i, гадаю, вам вiн не дуже-то й потрiбен, – завважила дiвчина.

– А хiба люди народжуються одягненими? – заперечив Король. – Поки людина не досягла певного рiвня цивiлiзацii, вона ходила голою. Але з розвитком цивiлiзацii люди стали одягатися дедалi ретельнiше й вигадливiше.