Маленькі жінки. II частина

Тут залишилися ще деякi справи, – сказала Мег.

– А ми з Бет йдемо до Кiттi Браянт, щоб взяти ще квiтiв для завтрашнього дня, – вiдгукнулася Емi, прилаштовуючи капелюшок на своi непокiрнi кучерi й милуючись вiдображенням у дзеркалi.

– Йдемо, Джо, негоже кидати товариша в бiдi. Я до того виснажений, що менi не дiйти до будинку без сторонньоi допомоги. Нi-нi, не знiмай фартух, вiн тобi дуже личить, – сказав Лорi, коли Джо знiмала з себе i згортала предмет його особливоi зацiкавленостi. Засунувши згорток у мiстку кишеню своеi сукнi, вона запропонувала своему ослаблому другу спертися на ii руку.

– Послухай, Теддi, я хочу серйозно поговорити з тобою щодо завтрашнього дня, – почала Джо, коли вони вийшли на дорогу. – Ти повинен пообiцяти поводитися добре й не викидати жодних номерiв.

– Жодного не викину!

– І не говорити нiчого смiшного, коли всi мають зберiгати серйознiсть.

– Що ти! Я нiколи не кажу нiчого смiшного в такi моменти. Це по твоiй частинi.

– І благаю, не дивись на мене пiд час вiнчання.

– Та ти мене й не побачиш! Бо проливатимеш такi ряснi сльози, що все навколо застелить густий туман.

– Я нiколи не плачу… тiльки iнодi, коли в мене велике горе.

– Ось, наприклад, коли приятель iде в унiверситет, – вставив Лорi, лукаво засмiявшись.

– Не будь пихатим павичем. Я можу тiльки трiшки постогнати, щоб скласти дiвчаткам компанiю.

– Ну, зрозумiло. Слухай, Джо, а як там дiдусь на цьому тижнi? Чи не сердитий?

– Анiтрохи.

– Джо, невже ти думаеш, що я мiг би прямо подивитися в обличчя твоiй мамi i сказати: «Все в порядку», якби це було не так? – i Лорi закляк на мiсцi, з обуренням дивлячись на неi.

– Нi, не думаю.

– Тодi звiдки раптом такi пiдозри? Менi просто потрiбнi грошi, – сказав Лорi, умиротворений ii дружнiм тоном.

– Ти дуже багато витрачаеш, Теддi.

– Господь iз тобою, дорога, не я iх витрачаю, вони самi собою розходяться й закiнчуються ранiше, нiж я встигаю помiтити, як це вiдбуваеться.

– Ти такий щедрий i м’якосердий, що всiм даеш у борг i не можеш нiкому сказати «нi». Ми чули про твого приятеля Геншоу i про те, що ти зробив для нього. От якби ти завжди витрачав своi грошi саме так, нiхто б тебе за це не засуджував, – сказала Джо iз теплотою в голосi.

– Дурницi, вiн просто робить iз мухи слона.