Маленькі жінки. II частина

Мег проводила час не тiльки в очiкуваннi майбутнього щастя, а й у стараннiй працi, дедалi бiльше набуваючи рис дорослоi жiнки, опановуючи мистецтво ведення домашнього господарства. Кожний день додавав iй привабливостi, оскiльки любов – могутнiй союзник вроди. І все-таки ii не полишали колишнi бажання й надii, тож вона не могла позбутися певного розчарування вiд того, як скромно починаеться ii нове життя.

Тим паче, що недавно Нед Моффат одружився iз Саллi Гардiнер, i Мег не могла не порiвнювати iхнiй чудовий будинок, розкiшний екiпаж, безлiч весiльних подарункiв i прекраснi вбрання нареченоi зi своiми власними, потай страждаючи вiд того, що не може мати всього цього.

Але заздрiсть i незадоволення одразу зникали, варто було iй лише подумати про терпiння, любов i працю, вкладенi Джоном у придбання маленького будиночка, який чекав на свою господиню. А коли вони сидiли вдвох у сутiнках, обговорюючи своi нехитрi плани, майбутне незмiнно уявлялося таким прекрасним i яскравим, що вона забувала про заможнiсть Саллi й почувалася найкрасивiшою i найбагатшою дiвчиною пiд цим доброзичливим сонцем Христового пiклування.

Джо так i не повернулася до обов’язкiв компаньйонки тiтоньки Марч: старiй дамi так сподобалася Емi, що вона доклала всiх зусиль, аби пiдкупити ii, запропонувавши оплачувати уроки малювання в одного з кращих вчителiв, а на таких умовах Емi погодилася б служити й набагато нестерпнiшiй панi. Тож Емi вiддавала ранковi години спiлкуванню з родичкою, а вечiрнi – задоволенню, i все йшло чудово.

Тим часом Джо присвятила себе заняттям лiтературою й доглядом за все ще дуже слабкою Бет. Поволi вiдступивши, хвороба залишила iй свою мiтку: колись квiтуча дiвчинка виглядала змарнiлою. Однак вона не змогла забрати в неi надii, щастя й безтурботностi. Постiйно зайнята виконанням своiх скромних домашнiх обов’язкiв, однаково мила до всiх членiв сiм’i, вона перетворилася на доброго янгола цього будинку ще задовго до того, як це зрозумiли навiть тi, хто любив ii бiльше за все на свiтi.

Видавець «Небесного Орла» платив Джо один долар за кожне надруковане «смiття» (ii власний вислiв), що давало iй пiдстави вважати себе забезпеченою жiнкою, тож вона невпинно писала маленькi романтичнi iсторii.

Але ii гострий розум й честолюбна душа таiли великi плани, а в старому бляшаному ящику на горищi повiльно росла купа аркушiв покресленого й поплямованого чорнилом рукопису, котрий мав долучити прiзвище «Марч» до низки найвiдомiших iмен американськоi лiтератури.