Маленькі жінки. II частина

Це була загальнодоступна лекцiя про египетськi пiрамiди, i Джо частково здивував вибiр такоi теми для подiбноi аудиторii, але вона погодилася допустити, що якесь величезне соцiальне зло буде виправлено або якась глибока потреба задоволена розкриттям величi фараонiв та iх династiй перед слухачами, чиi думки були зайнятi цiнами на борошно й вугiлля i чиi життя були присвяченi спробам розгадати загадки, складнiшi за таемницi Сфiнкса.

Вони прийшли рано, i, поки панночка Крокер штопала принесену iз собою панчоху, Джо намагалася розважитися, спостерiгаючи за людьми, якi займали одну з ними лаву.

Злiва вiд неi сидiли двi матрони з масивними лобами, вдягненi у вiдповiднi капелюшки, що обговорювали жiночi права й одночасно плели мереживо. Трохи далi розташувалася пара скромних закоханих, котрi трималися за руки, поряд – похмурого вигляду стара дiва, що iла м’ятнi льодяники з паперового пакетика, за нею дрiмав якийсь старий джентльмен, накрившись жовтою хусткою, в порядку пiдготовки до майбутньоi лекцii. Єдиним сусiдом Джо справа був вдумливого виду хлопчина, поглинутий читанням газети.

Це було дешеве iлюстроване видання, i Джо уважно вивчала найближчий до неi твiр мистецтва, марно намагаючись здогадатися, який невипадковий збiг обставин зажадав мелодраматичного зображення iндiанця в повному бойовому «макiяжi». Той падав у прiрву разом iз вовком, що вчепився йому в горло, а поблизу два розлючених молодика з неприродньо маленькими ступнями й великими очима втикали один в одного ножi, а на задньому планi скуйовджена жiнка з широко розкритим ротом тiкала в лiс.

Вiдiрвавшись на хвилину вiд читання, щоб перегорнути сторiнку, хлопчина помiтив, що Джо дивиться на нього, i по-дружньому запропонував iй половину газети, сказавши грубувато:

– Хочеш почитати? Історiя – перший сорт!

Джо взяла простягнутий листок iз усмiшкою – навiть дорослою вона так i не позбулася звички симпатизувати хлопчикам – i незабаром занурилася у звичний лабiринт любовi, таемниць i вбивств, бо ж iсторiя належала до того розряду легкого читання, в якому даеться повна свобода пристрастям, а коли автору не вистачае винахiдливостi, грандiозна катастрофа очищае сцену вiд половини дiйових осiб, залишаючи другу половину радiти з приводу загибелi першоi.

– Непогано, так? – сказав хлопець, коли вона пробiгла очима останнiй абзац частини, що iй дiсталася.

– Гадаю, i ми з тобою змогли б написати не гiрше, якби спробували, – вiдповiла Джо, яку тiшило його захоплення цiею лiтературною халтурою.