Маленькі жінки. II частина

Його останньою примхою було, повертаючись додому на вихiднi, привезти iз собою якiсь новi, кориснi й хитромудрi подарунки, вкрай потрiбнi юнiй домогосподарцi.

Одного разу це був комплект чудових зажимiв для бiлизни, котрi нiчого взагалi не затискали, згодом – дивовижна терка для мускатних горiхiв, що розвалилася на частини за першоi спроби використати ii, то пристосування для чищення ножiв, котре навпаки iх затуплювало, то щiтка, яка мала акуратно знiмати з килима ворс, але натомiсть лише залишала смiття, то мило, котре мало полегшувати прання, але вiд нього шкiра просто злазила з рук, то найнадiйнiший клей, який намертво приклеювався тiльки до пальцiв обманутого покупця, то рiзноманiтнi залiзнi товари – вiд iграшковоi скарбнички для мiдякiв до чудесного бака, котрий нiбито мие посуд паром i загрожуе вибухнути пiд час цiеi процедури.

Марно Мег благала його зупинитися, Джон смiявся над ним, а Джо називала «паном Тудлем»[2 - Пан Тудль – персонаж роману «Домбi та син» (1848) англiйського письменника Чарльза Дiккенса (1812–1870).

Пан Тудль був батьком численного сiмейства.]. Вiн був одержимий прагненням надати пiдтримку винахiдливим янкi й забезпечити своiх друзiв на майбутне всiма необхiдними для життя пристосуваннями. Тож кожен вiкенд приносив який-небудь новий безглуздий сюрприз.

І ось нарештi все було готово, аж до мила, дбайливо пiдiбраного Емi в тон кольору шпалер у кожнiй спальнi, й стола, накритого Бет для першоi вечерi молодят у новому будинку.

– Ти задоволена? Ти вiдчуваеш себе тут по-домашньому? Як гадаеш, ти будеш тут щасливою? – запитувала панi Марч, коли попiдруки з Мег обходила нове «царство» дочки. Нинi, здавалося, вони довiряли одна однiй ще бiльше, нiж ранiше.

– Так, мамо, я абсолютно задоволена завдяки вам усiм… i така щаслива, що й сказати не можу, – вiдповiла Мег, i погляд ii говорив бiльше за слова.

– Аби ж тiльки в неi була одна або двi служницi, тодi все було б гаразд, – сказала Емi, виходячи з вiтальнi, де намагалася вирiшити важливе питання: куди краще поставити бронзового Меркурiя[3 - Меркурiй – у давньоримськiй мiфологii бог красномовства, торгiвлi, дорiг, а також вiсник богiв.] – на етажерку чи камiнну полицю.

– Ми з мамою вже говорили про це, i я вирiшила спочатку спробувати вести господарство так, як вона радить.