Маленькі жінки. II частина

У вiтальнi не було нi мармурових столикiв, нi високих дзеркал, нi мереживних завiс, зате були простi меблi, безлiч книжок, кiлька хороших картин, пiдставка для квiтiв в еркерi й чимало красивих дрiбничок – зроблених вмiлими руками подарункiв, котрi здавалися ще витонченiшими вiд того, що несли на собi печать глибокоi любовi.

Гадаю, що Психея[1 - Тут i далi примiтки перекладача.Психея – героiня давньогрецького мiфу, прекрасна дiвчина, закохана в бога любовi Ерота, сина богинi Афродiти. Психея стала дружиною Ерота та народила йому дiтей.

] iз пароськоi порцеляни – подарунок Лорi – анiтрохи не втратила шарм дорогоi красивоi речi вiд того, що Джон поставив ii на саморобну консоль. Впевнена також, що будь-який шпалерних чи драпiрувальних справ майстер не змiг би прикрасити скромнi муслiновi фiранки бiльш витончено, нiж це зробила вмiла рука Емi. Або що якась iнша комора зберiгала б бiльший запас добрих побажань, веселих слiв i щасливих надiй, нiж та, до якоi Джо i панi Марч склали нечисленнi коробки, ящики й пакунки з приданим Мег.

Поза сумнiвом, чистенька, абсолютно нова кухня не виглядала б такою затишною й акуратною, якби Ханна з десяток разiв не переставила кожну каструлю й пательню, вибираючи для них найкраще мiсце, i не облаштувала б пiч на свiй розсуд, щоб все було готово до того моменту, коли «панi Брук прийде до себе додому».

Навряд, що якась юна мати сiмейства починала колись подружне життя з таким запасом ганчiрок для витирання пилу, рiзноманiтних прихваток i клаптевих мiшечкiв.

Бет приготувала iх у такiй кiлькостi, що Мег мае вистачити цих речей до срiбного весiлля. На додачу любляча молодша сестра навiть винайшла три види ганчiрок особливоi форми спецiально для миття предметiв весiльного сервiзу.

Тi, хто замовляе виготовлення подiбних речей стороннiм, не розумiють, що при цьому втрачають, бо навiть найпростiшi та найневибагливiшi предмети красивi, коли зробленi з любовною дбайливiстю, i Мег знайшла чимало пiдтверджень цiй iстинi. В ii маленькому затишному гнiздечку все, вiд кухонноi качалки до срiбноi вази на столi у вiтальнi, красномовно свiдчило про родинну любов i нiжну, застережливу передбачливiсть.

Як весело проводили вони час, спiльно складаючи плани, як урочисто вiдправлялися всi разом в магазини, якi смiшнi помилки робили, якими вибухами реготу зустрiчали безглуздi покупки Лорi! У тому, що стосувалося витiвок, ця молода людина, хоч i набуваючи унiверситетську освiту, залишалася справжнiсiньким хлопчиськом.