Дороті та Чарівник у Країні Оз

Тож пройшов разом iз Принцом у величезний вежовий зал, а Доротi, Зеб i весь натовп поспiшили слiдом за ними.

Порослий колючками Чаклун сидiв на тронi. Побачивши його, Чарiвник зi смiшком сказав:

– Що за безглузде створiння!

– На вигляд вiн, може, й безглуздий, – неголосно промовив Принц, – але це один iз найсильнiших чаклунiв. Його единий недолiк полягае в тому, що вiн занадто часто помиляеться.

– Я нiколи не помиляюся, – заперечив Чаклун.

– Зовсiм недавно ти стверджував у моiй присутностi, що з неба бiльше не падатиме камiння або люди, – нагадав Принц.

– Правильно, ну то й що?

– Ось ще одна людина, що впала з неба. Виходить, ти помилився.

– Так це одна, а не багато людей, – заявив Чаклун. – Якби з небес спустилися хоча б двое, ви мали б рацiю, стверджуючи, що я помилився. Але з’явився один чоловiк, тому нiхто не може закидати менi неправду.

– Непогано, – сказав Чарiвник, схвально киваючи головою. – Щасливий засвiдчити, що пiдземнi шахраi нiчим не вiдрiзняються вiд наземних.

– Та якось не довелося, – обережно вiдповiв Чаклун.

– А варто було б спробувати, – серйозно порадив маленький чоловiчок. – Я представляю тут Об’еднаний Всесвiтнiй Цирк Байлума i Барнi – три арени в одному наметi та ще зi звiринцем збоку. Запевняю тебе, це дивовижна компанiя.

– А чим, власне, ви займаетеся? – поцiкавився Чаклун.

– Пiднiмаюся на повiтрянiй кулi й кличу публiку в цирк. Щоправда, цього разу менi не пощастило: пролетiв крiзь землю i опустився значно нижче, нiж хотiв.

– Листелюдей, – поправив його Чаклун. – Якщо ти справдi чарiвник, мiг би не помилятися в назвах.

– О, я точно чарiвник, можеш не перейматися! Такий же чарiвник, як ти – чаклун.

– Це ми ще подивимося, – вiдрiзав той.

– Якщо ти зможеш довести, що вправнiший за нього, – сказав Принц Озу, – я зроблю тебе в моiй краiнi Головним Чаклуном.

– Що буде, якщо нi? – квапливо запитав Чарiвник.

– Я перерву твое життя й забороню тебе висаджувати, – вiдповiв Принц.

– Прогноз малоприемний, – завважив Чарiвник, заклопотано роздивляючись зореносну свiтлiсть. – Хоч… не бiда. Будьте певнi, я заткну за пояс цю стару колючку.

– Мое iм’я Гвiг, – повiдомив Чаклун, звертаючи на суперника холодний безсердечний погляд. – Нумо, спробуй зрiвнятися зi мною в могутностi.