Дороті та Чарівник у Країні Оз

Через двi години люди внизу вже бачили голову прибульця над краем кошика, а через три години величезна куля повiльно приземлилася на заповнену натовпом площу.

З кошика вистрибнув невеликого зросту чоловiчок, зняв з голови цилiндр i ввiчливо з усiма розкланявся. Коротун був немолодий, з витягнутою, довгою i зовсiм лисою головою.

– Що? – здивовано вигукнула Доротi. – Та це ж Оз!

Чоловiчок озирнувся на неi, здивувавшись, схоже, не менше за дiвчинку, але одразу усмiхнувся i з поклоном вiдповiв:

– Так, люба, Оз, Великий i Жахливий, власною персоною.

Ну а ти, звичайно, Доротi з Канзасу. Я добре тебе пам’ятаю.

– Хто це? Як ти його назвала? – прошепотiв Зеб дiвчинцi на вухо.

– Це Чарiвник Оз. Хiба ти про нього не чув?

Тут до Чарiвника пiдiйшов чоловiк iз зiркою.

– Пане, – звернувся вiн до незнайомця. – Що привело вас до Землi листелюдей?

– Я й не знав, що це за мiсце, синку, – вiдповiдав той iз люб’язною усмiшкою. – Чесно кажучи, вирушаючи в дорогу, зовсiм не збирався сюди прибувати.

Я живу на поверхнi Землi, де, з вашого дозволу, не так гарно, як усерединi. Вчора пiднявся на повiтрянiй кулi, а коли став спускатися, провалився у величезну трiщину, що утворилася пiд час землетрусу. З моеi кулi витекло так багато газу, що я не мiг пiднятися знову, а потiм земля над моею головою зiмкнулася. Тож я втрачав висоту доти, поки не потрапив сюди. Якщо ви менi вкажете спосiб звiдси вибратися, я iз задоволенням пiду геть. Прошу пробачити за заподiянi хвилювання, але я не навмисне, чесне слово.

Принц вислухав його дуже уважно. Потiм заговорив знову:

– Ця дiвчина, яка прибула, як i ти, з поверхнi Землi, назвала тебе чарiвником. Чарiвник це щось на кшталт чаклуна?

– Навiть i порiвнювати не можна, – швидко вiдгукнувся Оз. – Один чарiвник вартуе трьох чаклунiв.

– Ну, це тобi ще належить довести, – сказав Принц. – Серед листелюдей зараз живе один iз наймогутнiших чаклунiв, що коли-небудь виростали на кущi, але навiть вiн iнодi помиляеться. Ти коли-небудь помиляешся?

– Нiколи! – самовпевнено заявив Чарiвник.

– Ох, Озе, – засумнiвалася Доротi. – Пам’ятаеться, в чарiвнiй Краiнi Оз тобi траплялося робити помилки, й чимало.

– Нiсенiтниця! – сказав Чарiвник, червонiючи, бо якраз цiеi митi на його обличчя впав червоний сонячний промiнь.

– Йди за мною, – наказав йому Принц. – Я хочу представити тебе нашому Чаклуновi.

Чарiвниковi це запрошення не дуже сподобалося, але не прийняти його вiн не наважився.