Війна

Вiн у лiкарнi, може втратити зiр.

12 сiчня. Недiля

На Майданi Незалежностi вiдбулося перше 2014 року народне вiче. Зiбралося 150 тисяч осiб. Із боку Європейськоi площi зранку шикувалися машини Автомайдану, щоб зробити черговий автопробiг до резиденцii Януковича.

Вiче розпочалося з молитви i виступiв священнослужителiв рiзних конфесiй. Потiм виступили активiсти Автомайдану, повiдомили про своi плани на сьогоднi. Виступи полiтикiв i активiстiв закiнчилися нормальним рок-концертом за участю гуртiв «Mad Heads», «Мандри», «Атмосфера» та iнших.

13 сiчня. Понедiлок

Зранку було дивно i пiдозрiло тихо.

І не дарма! Годинi о десятiй кiлька десяткiв людей iз однаковими пов’язками на рукавах – синьо-жовтими з червоною смужкою, що роздiляла цi два кольори, – напевно, щоб вони вiдрiзняли один одного вiд активiстiв Майдану, якi носять просто синьо-жовтi пов’язки на рукавах – спробували розбирати барикади з боку Бессарабки i ЦУМу. Один iз них через гучномовець заявив, що на Майданi зiбралися бездомнi та безробiтнi й киянам цей бардак набрид! Цих «активiстiв» охороняв загiн «спортсменiв».

Одначе навiть почати розбирати барикади iм не вдалося, бо до охоронцiв цiеi барикади вiдразу прийшли на допомогу кiлька сотень майданiвцiв iз Майдану Незалежностi. Вони вiдтiснили «представникiв киян». «Спортсмени» в конфлiкт не втручалися. Пiсля двадцяти хвилин взаемних образ i словесних перепалок «представники киян» пiшли разом зi своею охороною.

14 сiчня

Учора ж увечерi з майстернi через забарикадований Майдан пiшов на Шовковичну до нашоi подруги Галi пояснювати, що ми не вiзьмемо у неi лiжко в село.

На трибунi Майдану хтось говорив про рiчницю вiльнюських подiй. Слухачiв – сотнi три-чотири. На боцi готелю «Украiна» майданiвець, який вийшов iз намету, спробував мене зупинити, але настрою в мене не було, i я пройшов далi. Вгору. Садову й досi перекрито автобусами та КамАЗами, вiдрiзок Шовковичноi в бiк Грушевського теж перекрито КамАЗами. Стоять «беркутiвцi». Та й сама Інститутська частково перекрита, залишено вузький проiзд для машин, i даiшник пiд охороною «Беркута» розрулюе рух.

Падав снiг, красивий, пухнастий. Телефон Галi не вiдповiдав. Я стояв пiд дверима парадного. Незабаром з’явилася вона. Сказала, що телефон iз собою не носить, тому дзвонити iй на мобiльний треба тiльки рано-вранцi та пiзно ввечерi. Удома майже закiнчено ремонт i завезли овi меблi вiд «Лори Ешлi», завтра мають привезти ще буфет i лiжко.