Війна

Учора ввечерi я спокiйно пройшов разом iз сотнями iнших людей з Майдану Незалежностi на Європейську площу, вiд якоi вгору, до будiвель Кабiнету мiнiстрiв i парламенту йде вулиця Грушевського, перегороджена барикадами протестувальникiв i лiнiею оборони спецпiдроздiлiв мiлiцii та внутрiшнiх вiйськ. Ще декiлька днiв «лiнiю оборони» уряду було укрiплено поставленими впоперек дороги автобусами та вантажiвками. Протестувальники спалили цю технiку, i вчора ввечерi ii вже не було. Одначе всi пiдворiття найближчих будинкiв заблоковано вiйськовими машинами.

У цих будинках, як i ранiше, живуть кияни. Хочеться вiрити, що жоден iз них iще не постраждав, проходячи повз демонстрантiв i бiйцiв спецназу до себе додому. Але цього я не знаю, як не знаю i точну кiлькiсть убитих i поранених демонстрантiв. Думаю, що цього поки що не знае нiхто. Адже те, що вiдбуваеться нинi, не пiддаеться нiякому аналiзу. На боцi урядових сил воюють незрозумiлi люди в цивiльному, якi стрiляють у демонстрантiв не гумовими, а справжнiми кулями. Зверху, з дахiв будинкiв на вулицi Грушевського, з боку, захищеного мiлiцiею, не тiльки по протестувальниках, але i по журналiстах i фотокореспондентах стрiляють снайпери, i при цьому стрiляють у вiчi. Цi снайпери зробили калiками по зору вже бiльше двох десяткiв демонстрантiв i п’ятьох журналiстiв. Учора ввечерi, коли я там проходив, атмосфера була спокiйною. Жiнки й чоловiки, дiвчата й молодi хлопцi лопатами зiшкрiбали снiг iз дороги i запаковували його в мiшки, а мiшки несли до барикад, аби зробити цi барикади вищими й надiйнiшими. Іншi демонстранти i просто спiвчувальники несли до барикад старi покришки для нiчних вогнищ. А зверху, з боку солдатiв i спецназу, вниз бiжить вода. Бiжить уже кiлька днiв, вiдтодi, як «водомет» пiдключили до пожежного крана. Ця вода вже перетворила поверхню брукiвки мiж супротивними сторонами на ковзанку, але тепер вона бiжить акуратним бурхливим струмком. Протестувальники на своiй територii обгородили ii русло мiшками зi снiгом, вiдвели ii в центр Європейськоi площi, де вона розливаеться i тут же замерзае, пiсля чого протестувальники ii лопатами вантажать у новi мiшки i несуть iх до барикад. Із кожним новим шаром мiшкiв, заповнених льодом i змерзлим снiгом, барикади видаються все бiльш i бiльш надiйними. У повiтрi висить гар вiд згорiлих минулоi ночi покришок, але запаху газу, який використала мiлiцiя двi ночi тому, вже немае. Тривае звичайний киiвський вечiр.

Потiм прийшов наступний день.