Війна

В унiверситетi, потiм у «Книжковому супермаркетi». Виспався в порожнiй квартирi, яку для мене зняли органiзатори на двi ночi бiля автовокзалу. А зранку, доiхавши швидше запланованого до Острога, прогулявся по лiвiй сторонi мiста.

Було спокiйно, майже безлюдно, маса собак у будках. Якби собака дiйсно був другом кожноi людини, то у нас жили б 45 мiльйонiв собак: кожнiй людинi по чотирилапому другу.

У краiнi тривае бардак. «Регiони» все голоснiше кричать про федералiзацiю, хочуть залишитися при владi у своiх географiчних осколках, як лiдери республiканських компартiй залишалися при владi пiсля вiдколу вiд СРСР.

Але напруга в Киевi наростае. Тут, в Острозi, за 300 кiлометрiв од Киева, тихо i спокiйно, тiльки на стовпах листiвки не першоi свiжостi: «Всi на Киiв! Допоможемо Майдану». У Рiвному на мiсцевому Майданi кiлька наметiв i людей 20–30 бiля них. Там обласна рада обрала голову «Народноi ради» своiм головою – добре, що вiн був також депутатом облради. Голова областi це схвалив. І все заспокоiлося. Всi дивляться на Киiв. Чекають, що буде далi.

Учора пiсля зустрiчi в КС пiдiйшов Олександр, «аспенiвець». Випили з ним чаю. Питав, що можна робити на мiсцевому рiвнi, аби пожвавити i пiдтримати суспiльне життя. Поговорили про можливий конкурс есе серед молодi на тему «Майбутне належить нам», з тим, щоб зiбрати фiналiстiв у Рiвному, влаштувати обговорення та спробувати iх зробити клубом, з ФБ-сторiнкою, з iншими заходами.

Вечiр. Повернувся. В Острозi пiсля екскурсii по унiверситету зайшов до кабiнету проректора.

Там сидiв знайомий великий i бородатий чоловiк. Виявилося – отець Рафаiл Туркуняк, священик УГКЦ зi Львова, з яким не раз зустрiчалися на рiзних заходах, органiзованих Михайлом Ватуляком, господарем найбiльшого книжкового складу-магазину на Захiднiй Украiнi. Пiсля зустрiчi зi студентами ми сiли з отцем Рафаiлом за стiл у будинку для приiжджих викладачiв, де вiн ночуе. Довго говорили про полiтику.

14 лютого. П’ятниця

Хмельницький. Унiверситет мене порадував не тiльки розумними студентами та вiдмiнними викладачами – знаючи, що поiзд на Киiв у мене пiсля пiвночi, вони зняли для мене на 5 годин номер у готелi «Подiлля», щоб я не бродив до вiдходу поiзда по нiчному мiсту.

15 лютого

О першiй годинi ночi в Хмельницькому сiв на потяг. На верхнiй полицi поiзда Івано-Франкiвськ – Киiв я спав одягненим. Приiхав до Киева вчасно, о 6:12 ранку, а до сьомоi знову прилiг удома i прокинувся вже о пiв на десяту.