Війна

Одночасно з цим у росiйському суспiльствi так пiдняли градус «патрiотизму», що вiн легко дистилювався в шовiнiзм. Ще трошки, i таким продуктом цього процесу стане звичайний фашизм, i тодi росiйськi школярi, що виховуються на культi «великоi перемоги 1945 року», остаточно заплутаються, дивлячись на бравих росiйських фашистiв, якi зачищають Крим i, боронь боже, iншi територii Украiни вiд усього украiнського. Я розумiю, що сто росiйських письменникiв, якi пiдписали лист пiдтримки свого президента Путiна, будуть готовi вiдкласти своi творчi плани, щоб написати новi пiдручники iсторii та пояснити дiтям, що росiйський фашизм – це добре, а решта фашизму – це дуже погано.

Тiльки нехай потiм цi письменники не дивуються, коли отримають вiд того, кого вони повнiстю й беззастережно пiдтримують, настiйне прохання написати романи та вiршi про «подвиги» членiв «Российского национального единства» та й усього експедицiйного окупацiйного корпусу росiйськоi армii на украiнськiй територii. Пiсля появи таких творiв, а в тому, що вони з’являться – у мене немае нi найменшого сумнiву, нiхто вже, на жаль, не говоритиме про велику росiйську культуру.

13 березня

Лечу до Лейпцига на книжкову виставку. Там мене зустрiне в аеропорту давнiй приятель Мiха Рошер i вiдвезе до готелю Nordic. Уранцi встиг вiдвезти дiтей до школи. Пройшовся по Володимирськiй – працiвники обмiнникiв якраз уставляли на прикрiпленi до будинкiв таблички новi курси валют. Гривня знову йде вниз, а долар i евро – вгору.

Повз мене ланцюжком iшли пiвтора десятка «камуфляжних» пiдлiткiв iз бейджиками, серед них – кiлька дорослих чоловiкiв, але пiдлiткового зросту. Перманентна революцiя тривае.

А взагалi ситуацiя в Киевi нормальна, якщо не брати до уваги Майдан i Хрещатик. Усi ходять на роботу, п’ють каву, обговорюють полiтику i лають Росiю. Тео i Антон перед школою за снiданком згадували, якi кольори на росiйському прапорi, цитуючи модний тепер серед дiтей вiршик: «Водка белая, морда красная, небо синее, жизнь прекрасная».

Вчора на прохання свого колишнього вчителя iздив на Оболонь виступити перед старшокласниками. Узагалi на цi днi в усiх школах мiста було заплановано лiтературнi вечори, присвяченi 200-рiччю вiд дня народження Тараса Шевченка. Але тепер, звичайно, цi вечори правильнiше називати «лiтературно-полiтичними». Я вже виступав на одному з них у 91-й школi. Це була просто розмова про вiйну, про страх, про Небесну сотню та про майбутне.