Війна

І тi ж запитання: «Що тепер робити? Як жити далi?» Видавництво не працюе, украiнська держава ще за Януковича заборгувала йому багато грошей. Давно немае чим платити зарплати працiвникам i за оренду примiщення. І щодня вiн думае, що пора закривати видавництво взагалi. Але щоранку все одно йде на роботу.

Я, як i ранiше, майже щодня ходжу на Майдан i на Грушевського, де все ще стоять барикади, засипанi квiтами на пам’ять про загиблих. Тепер по цiй вулицi вже можна проiхати на машинi до парламенту й далi, але проiзд у барикадах зроблено вузький – тiльки для однiеi машини.

І тому рух iде то в один бiк, то в iнший. Але незважаючи на те, що це одна з найбiльш центральних вулиць, машин тут мало. Водii звикли об’iжджати центр. До барикад продовжують приходити люди, поруч з барикадами в наметах продовжують жити майданiвцi. Тепер уже незрозумiло: хто з них був тут iз самого початку протестiв, а хто приеднався пiсля перемоги над режимом Януковича. Уночi на Майданi та на Хрещатику багато молодi. Вони сюди приходять парами – хлопцi та дiвчата, одягненi в камуфляж, iнодi з дерев’яними палицями, iнодi просто в касках i з якимись революцiйними «бейджиками». Загони зовсiм молодих активiстiв, якi з’явилися на Майданi вже пiсля «кривавого» четверга, iнодi органiзовано йдуть iншими вулицями. Щось iз цiею революцiйною народною енергiею треба робити. І уряд запропонував органiзувати Нацiональну гвардiю з добровольцiв для захисту кордонiв Украiни. У цьому сенсi агресiя Росii навiть допомагае, хоч як дивно i страшно це звучить! Тисячi майданiвцiв i членiв «Самооборони» вже записалися до Нацiональноi гвардii. Для добровольцiв уже почали проводити вiйськовi навчання, спецiальну пiдготовку. Коли про це повiдомляють по радiо, то вiдчуття наближення неминучоi вiйни посилюеться. Ранiше новини були просто поганими i про погане, а тепер вони военнi й бадьорi. Днями губернатор Донбасу Сергiй Тарута, бiзнесмен i один iз не надто багатих олiгархiв, повiдомив, що за своi грошi вздовж кордону з Росiею прокопав рiв завширшки чотири метри i пiдняв земляний вал висотою два метри. На вали поставили бетоннi укрiплення проти росiйських танкiв. Рiв викопано на всiй прикордоннiй дiлянцi Донецькоi областi з Росiею, а це не менше 120 кiлометрiв. Якщо я коли-небудь описуватиму цю ситуацiю в романi, я обов’язково заповню цей рiв водою i запущу в нього крокодилiв, здатних прокушувати броню росiйських танкiв.