Різдвяний сюрприз

Поклав на стiл свiй портфель i витягнув звiдти синю пластикову коробку для документiв. Потiм витягнув тонкий ноутбук.

– Сiдайте! – кивнув вiн молодiй парi на стiльцi.

Клаудiюс напружився. Адже вiн досi не мав уявлення, куди вони приiхали i що iх тут чекало. Про що Інгрида за його спиною домовилася з цим Ахмедом? Що за документи лежать у синiй пластиковiй коробцi? Навiщо тут комп’ютер?

Ахмед же розклав ноут на столi, ввiмкнув. І зупинив свiй погляд на Клаудiюсовi.

– Я не знаю, який у вас досвiд роботи, – сказав вiн.

– Я… – почав було щось белькотiти Клаудiюс, захоплений зненацька.

– Гаразд! Розповiсте господаревi! Хвилиночку! – зупинив хлопця водiй незвичайноi машини. І втупився в монiтор свого срiблястого «Apple».

Над столиком зависла тиша, що тривала кiлька хвилин. Клаудiюс краечком ока спостерiгав, як Ахмед намагався з кимось з’еднатися по скайпу. Нарештi довгi тягучi гудки зазвучали в маленькiй кухнi. І кухня пiд «музику» скайпа здалася Клаудiюсу затишною та живою. Втомленi очi Інгриди також ожили.

Вона пiдвела погляд на горiшнi полицi над масивною, зробленою пiд старовину, плитою. На них стояли старовиннi чайники та кавники зi старого мутного металу, мабуть, олова. Трохи нижче на iншiй полицi – три мiднi пательнi з довгими держаками.

– Пане Кравець, ви мене чуете? – вишуканою англiйською спитав когось Ахмед.

– Yes, yes, – вiдповiв якийсь Кравець.

– Ми вже у вас. Чи бажаете побалакати з економкою та садiвником, як я вiд вашого iменi пiдпишу з ними контракт?

– З випробувальним термiном? – уточнив iз сильним акцентом якийсь Кравець.

– Природно, пане Кравець.

– Гаразд, давайте iх сюди.

Ахмед розгорнув «Apple» екраном до молодоi пари. Перед ними виникло кругле обличчя бородатого чоловiка. Погляд втомлених очей пробiгся по обличчях Інгриди та Клаудiюса. Синюватi мiшки пiд очима цього Кравеця свiдчили або про безсонну нiч або про безсонне життя. Вiн пiднiс до рота сигарету, затягнувся i повiльно випустив дим убiк.

– Росiйську розумiете? – вiн уже перейшов на росiйську.

– Ну, трохи, – вiдповiв Клаудiюс.

– А багато й не треба! – заспокоiв Кравець. – Ви точно з Литви? Покажiть паспорти!

Інгрида витягнула обидва паспорти, розгорнула, по черзi показала скайповому спiврозмовнику.

– Чудово, – сказав вiн. – Мене недавно парочка бiлорусiв намагалася розвести – теж видавали себе за литовцiв. А я принципово слов’ян на роботу не наймаю! Зрозумiло?

Обое кивнули.

– Деталi вам пакистанець розповiсть.