Різдвяний сюрприз

Все у них вийшло напрочуд швидко та безболiсно. Нехай торочать, що iнтернету довiряти не можна. А ось вони ще до вiд’iзду познайомилися у фейсбуцi з литовцем, котрий уже десять рокiв живе в Парижi. Вiн iх через соцмережу познайомив iз поляком, а той пiдшукав для молодоi симпатичноi пари маленьку однокiмнатну квартирку поруч iз метро «Жардан», на вируючiй життям вуличцi з десятками крамничок, цукерень i дешевих перемовних пунктiв. Половина привезених грошей пiшла на заставу й аванс за цю «кавалерувку», як називав ii поляк, зате квартирка була чистенька, а кухня, хоч i мiкроскопiчна, вмiщала в себе все необхiдне для нормального життя.

На низькорослому холодильнику стояла мiкрохвильовка, на нiй – електрочайник. Праворуч вiд холодильника – мийка. Власне, ось i вся кухня – метра зо два завширшки i стiльки ж – углибину. Довжини тут не було. Зате не було i дверей, просто кухонна нiша, в яку заходиш безпосередньо з кiмнатки з одним вiкном, одним столиком пiд цим же вiкном, широким лiжком пiд стiнкою i дивною шафкою в закутку. Дивовижа ii полягала в тому, що шафка застiбалася на блискавку i зроблена була з бiлоi тканини, натягнутоi на прямокутний металевий каркас. Практично й сучасно.

А над лiжком висiв аматорський портрет кучерявоi африканки з бiлозубою посмiшкою, намальований гуашшю i навiть нерозбiрливо пiдписаний художником. Картонка висiла без рами. Квартирку здавала iм звичайна молода француженка, худенька, коротко обстрижена, котра ледь розмовляла англiйською.

Отже, портрет африканки, що висiв над лiжком, явно не був ii родинною релiквiею.

Мiж крамницею арабського рiзника з вивiскою «HALAL»[8 - Halal (араб.) – вiльний, все те, що дозволено та допустимо в iсламi (на протилежнiсть хараму). Найчастiше це поняття використовуеться для позначення правильно приготовленоi та дозволеноi мусульманам iжi.] над вiтриною i турецькоi кебабною був затиснутий звичайний паризький бар.

Вони зайшли в його дверi так само впевнено, як заходили в бари та кав’ярнi Вiльнюса.

– Deux cafеs![9 - Двi кави (франц.).] – чiтко, з гордiстю вимовив Андрюс одну з перших вивчених французькою фраз.

Вони стояли з Барборою бiля барноi стiйки та насолоджувалися «паризьким моментом», ритуалом, про який вони i ранiше знали. Кава бiля барноi стiйки – найдешевша. Один евро. Варто сiсти за столик поруч, й ii цiна пiдскочить до двох. А якщо ще вийти на вуличну терасу, то там той же еспресо буде коштувати два п’ятдесят.