Різдвяний сюрприз

 – Навiть на вечерю вистачить, не тiльки на чай! Зачекайте з пiвгодинки, вам моя дружина приготуе!..

«Що таке пiвгодини в життi людини, котра не вмiе вмирати?!» – подумав Кукутiс i всмiхнувся.

Повернувся за стiл. Покосував поглядом на молоду жiнку з незвичайною кiскою, на ii малюка, що тримав у руцi товстий кольоровий олiвець, як досвiдченi бандити тримають ножа – вiстрям донизу, мiцно стиснувши рукiв’я в долонi. Малюк продовжував наповнювати аркуш паперу грубими кольоровими колами, час вiд часу змiнюючи кольоровi олiвцi, але не змiнюючи спосiб малювання.

– А ти спробуй квадрат намалювати, – неголосно запропонував Кукутiс хлопчиковi польською.

Мама малюка обернулася. Шибеник завмер, олiвець вертикально спинився на паперi.

– А як це? – не збагнув малюк.

– Можна? – Кукутiс узяв коричневий олiвець точно так само, як тримав його хлопчик, намалював у вiльному кутку аркуша квадрат i втомлено зiтхнув.

– Важко, – сказав вiн. – Давай я спробую iнакше! – Вiн узяв олiвець пальцями, як ручку, i легко кiлька разiв обвiв квадрат, а опiсля, помiнявши кiлька разiв олiвцi, зробив його рiзнобарвним.

Малюк iз цiкавiстю спостерiгав за пальцями старого. Потiм спробував сам узяти так олiвець. Було видно, що вiн боiться його впустити – пальцi хлопчика виявилися не привченими до тримання.

– Ви, мабуть, iз Бiлорусi? – поцiкавилася молода жiнка.

– Чому ви так подумали? – здивувався Кукутiс.

– У нашого сiльського старости домогосподарка з Мiнська, вона також усiм показуе, як треба правильно робити.

Довго i таемно намагалася iхнього сина з шульги на правшу перевчити, поки ii не змусили книгу прочитати про те, що шульга мае бiльше шансiв стати президентом Польщi, нiж правша. Тiльки тодi заспокоiлася, але досi за всiма наглядае, де б не опинилася, i поради дае!

Промовляла це все жiнка з кiскою цiлком привiтно, без жодного натяку на невдоволення.

– Ви майже вгадали, – посмiхнувся Кукутiс. – Я з Литви, а Бiлорусь колись також була Литвою.

– Помилилася, – видихнула молодиця. – Литовцi iншi, вони порад не дають i нiкого перевчити не намагаються.

– А ви звiдки так багато про литовцiв i бiлорусiв знаете?

Жiнка замислилася. Подивилася на сина – той знову водив олiвцем, як ножем, по паперi, намагаючись не вискакувати лiнiею з уже багаторазово наведених кiл iз грубими рiзнокольоровими краями.

Молоду жiнку з кiскою звали Агнешкою.