Різдвяний сюрприз

– А чому ви оголошення англiйською написали? Я думала, що ви також iноземцi! – здивувалася тодi Барбi, втямивши, що перед нею справжнi французи, хоч i чудово розмовляють англiйською.

Сюзанн всмiхнулася, почувши запитання.

– Ми писали французькою, i до нас одна за одною на це оголошення припленталися три бабусi, котрi живуть по сусiдству. Балакучi та самотнi, й у кожноi вдома свiй маленький песик. Франсуа на них справив вiдчутне враження. Одна, побачивши сенбернара, навiть за серце хапалася! Добре, що хоч лiкаря не довелося викликати.

Тому вирiшили найняти когось iз мiгрантiв. Мiгранти завжди молодшi i роботи не бояться!

Авжеж, Сюзанн саме так i сказала тодi про мiгрантiв. Барбора, пригадавши ту розмову, всмiхнулася i трохи сповiльнила крок. Зупинилася бiля галявинки, на якiй уже кiлька разiв бачила групу, що займаеться йогою пiд керiвництвом мiнiатюрноi китаянки. Цього разу йогiв у парку Бут-Шомон не було. Мабуть, через дощ. Однак погода явно не заважала десяткам, якщо не сотням дiдусiв i бабусь вештатися алеями з собаками i без.

Погода не заважала i десяткам молодих матусь штовхати поперед себе вiзочки з дитинчатами точно так само, як штовхала свiй Барбора.

«Може, i вони нiякi не матусi?!» – подумала вона.

І продовжила свiй шлях. Побачила лiворуч вiд алеi явно штучну гору над штучним озером. А на його поверхнi – море качок.

Сенбернар статечно йшов праворуч, немов охороняв вiзочок iз сплячою дитиною. Пес виявився настiльки слухняним i тямущим, що в якийсь момент Барбора i сама уявила себе господинею такого же великого та поступливого собаки, тiльки в майбутньому, коли у них буде своя квартира i свiй власний малюк!

Дощик посилився, i дiвчина мимоволi пришвидшила крок.

Попрямувала до виходу з парку. Вже вийшовши за металеву огорожу, зупинилася. Будинки, що виходили до парку, вже засвiтили своi очi-вiкна. Вуличнi лiхтарi вiддзеркалювалися в мокрому асфальтi тротуарiв. І склянi дверi кав’ярнi на розi, вiдчиняючись i зачиняючись, бавилися зi свiтлом найближчого лiхтаря. До повернення малюка батькам залишалося близько години. До повернення собаки господарям – трохи менше. Можна буде спочатку вiддати собаку, а потiм i дитину. Малюк зараз прокинеться i зарюмсае. На цей випадок його вже чекае пляшечка з молочною сумiшшю.

Зайшовши до кав’ярнi, Барбора вiдразу ж подалася до столика бiля вiкна. Вiдсунула дерев’яний вiшак iз червоним плащем, що перепинив iй шлях, аби втиснути мiж ним i столом вiзочок. Сенбернар спокiйно лiг на пiдлогу.