Різдвяний сюрприз

Барбi заперечно похитала головою.

– Ще побачимося, – привiтно промовила Айша i, розвернувши вiзочок iз малюком, що проспав усю iхню з Барборою балачку, посунула ii до дверей. Такса побiгла вслiд, проводжаючи трохи здивованим поглядом сенбернара, що все ще лежав на пiдлозi й опустив велику та лагiдну морду повз лапи на правий бiк.

– Рю де Севр, – ще раз повторила Барбора i собi почала лiчити витягнутий iз кишенi куртки дрiб’язок.

Роздiл 19. Лондон

Дивна ця штука – чад вiд згорiлих паперiв. Точнiше його запах.

Чому вiн так в’iдаеться в одяг, у волосся? Чому його неможливо змити з першого разу?

Клаудiюс не спав уже пiвночi. Хоча Інгрида, котра скаржилася на запах чаду, який вiн принiс iз собою, вже давно заснула.

Звiсно, шкода, що вони так i не доiхали минулого вечора до Марюса. Але попереду – життя. І не просто життя, а життя лондонське. В якому треба бути «flexible», тобто гнучким. Настiльки гнучким, аби при появi можливостi заробiтку легко скасовувати плани. Адже якi плани без заробiтку?!

Інгрида спала, обернувшись обличчям до вiкна.

Їi голова лежала рiвно посерединi маленькоi подушки. Клаудiюс помилувався спокоем ii обличчя. Обережно злiз iз лiжка. Вийшов на кухню.

Тут бурчав холодильник, цокав годинник, щось ледь чутно дзижчало. Цю кухню навiть найзапеклiший романтик нiколи б не змiг назвати затишною. Але iншоi кухнi наразi не було. Та й ця була, за великим рахунком, не iхня кухня, а кухня англiйськоi комуналки. Їi треба було просто пережити. Але для цього знову ж таки потрiбен заробiток.

Бажано постiйний. І тодi можна буде спочатку оплачувати маленький затишок, а потiм, якщо все буде гаразд, то i бiльший!

Клаудiюс ще раз помив голову, намагаючись отямитися вiд неприемного запаху чаду. Згадав запах батькiвськоi автомайстернi i запах батька, котрий перекочував iз майстернi в iхню квартиру i прижився в нiй. Мама iнодi скаржилася на цей «аромат» бензину i мастила для двигунiв. Інодi вiдправляла його в душ. Але запах нiкуди не зникав, i найчастiше вона його просто не помiчала.

Точнiше – помiчала його тiльки, коли хотiла зауважити, коли треба було знайти причину для свого невдоволення. Певна рiч, зi своеi роботи жодних яскравих запахiв вона принести не могла. Якi запахи в лiкарнi, де вона працювала старшою медсестрою? Запах накрохмаленого бiлого халата? Запах валер’янки? Запах лiкiв i нашатирного спирту? Нi, вона всi цi аромати залишала на робочому мiсцi. Як iй це вдавалося, Клаудiюс досi не мiг збагнути.