На нашем сайте вы можете читать онлайн «Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Тараса Шевченка, Герой України. У його творчому доробку – близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історіографії.
У пропонованому виданні – дві короткі повісті Р. Іваничука, написані в останній рік життя й опубліковані в журналах «Дзвін» та «Кур'єр Кривбасу» (обидві 2016 р.).
«Танго. Дотик любові» – зворушливі й несподівані спогади з дитячих літ. Враження, яке справило на письменника виконання танго, лірика композитора Богдана Весоловського та його доля, закарбовані в пам'яті, проникливо відтворені у тексті.
«На межі з потойбіччям» – сповідь людини, яка, перенісши складну операцію, балансує між життям та смертю. І що ж урешті переможе – любов чи жах потойбіччя?..
Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Однак менi пощастило. Батько отримав запрошення вiд колишнього вiйськового колеги отця Яросевича – пароха iз Сапогова, що бiля Галича, за Першоi свiтовоi вiйни капелана у Тридцять шостому регiментi, в якому мiй батько вiдбував службу: всечесний отець запрошував свого побратима на концерт музичного ансамблю Степана Гумiнiловича, що славився знаменитою солiсткою Ренатою Яросевич, дочкою отця.
Я мав щастя побувати разом з батьком на цьому концертi, який продовжився згодом у моему трацькому домi в день престольного празника: батько запросив отця на празнешний обiд, i з отцем прибули до Трача гурт музикантiв й двое гiмназiйних професорiв – популярних у Коломиi поетiв: Володимир Павлусевич та Дмитро Николишин.
…Пiсля двотижневоi розлуки з рiдним селом я не мiг ним натiшитись. Видалось воно менi несподiвно гарним: подiлене ярами на замаенi садами острiвцi з бiлостiнними й жовтострiхими хатами, що потонули в кучерявих зелених вирах, й знайомi були менi тут кожна царина, що визирала з лiсовоi теменi, й видзьобанi овечими копитцями путiвцi, що збiгали до глибоких мочул iз синiми озерцями на днi, i плетиво витоптаних стежок, кожна з яких вела до окремого сiльського присiлка.
Усi цi житловища, потiснивши лiсовi займанщини, вилаштувались пiвколом пiд Шпаевською горою, яка закрила трачанам вхiд до таемничоi Гуцульщини з ii чугайстрами, ворожбитами, нявками й опришками, – i висотуються з них, щойно заграе на церковнiй дзвiницi найменший дзвiн, сповiщаючи настання престольного празника в Трачi, вервечки прихожан, що тягнуться до староi церковцi, захованоi пiд столiтнiми смереками пiд Сталащуковим схилом, який стрiмко спадае до карпатського хребта на земне дно.
Отож висотуються з тих лiсових тунелiв шнурочки святкового люду, а кожен прихожанин одягнутий по-своему: терновими хустками пов’язанi жiнки з Пиконева, у малинових фартухах пишаються дiвчата зi Зруба, у вишневих опинках молодицi з Волового; газди iз Сакатури – в клепанях, з-пiд яких спадае на плечi рiвно розчесане й блискуче вiд олii волосся, а парубки з Вiльшаника – у чорних капелюхах з павами.









