Чорт зна що. Запропаща душа

Знатно танцюе, гаспидiв син! Не вдержався i старий, ну й собi по-запорозьки: i викрутасом, i вихилясом, цокотить пiдкiвками, вистрибуе, ноги вище голови задира. Парубоцтво й дiвчата кругом обступили, дивуються i на чорта вже не дивляться. Танцював старий, поки в його духу не захопило. А тут де не взявсь орендар з пляшкою i знов до його:

– Мозе, пан добродзiй позволi келiшек вудки?

А запорожцевi того тiльки й треба: випив, трошки оддихав i знов пiшов iз чортом козачка. Як натанцювались, повiв чорт старого по других покоях.

Увiйшли в один, – все парубки та дiвчата, сидять собi парками, розмовляють i чоломкаються. Увiйшли у другий – аж грають у карти: на столi купи грошей, мiднi й срiбнi, а кругом стола людей-людей; були мiж ними i з сивими чубами… Незчувся запорожець, як i сам став грать. Здали карти раз, вдруге – вже й таляра програв! «Що за бiс! – думае собi, – у одного чоловiка усе хлюсти[5 - Хлюсти – три карти одноi масти, або три козирi, або три тузи.]». Коли зирк, аж вiн вийма з кишенi карти. Запорожець черк його по пицi, а той старого за груди.

– Е, нi, – гримнув запорожець, – постривай, роби що-небудь одно; коли шахруеш, так i шахруй, а я почав тебе бить, так i буду товкти! – Та i вдруге йому затопив.

Той гвалту; вiдкiля не взявсь орендар, до запорожця як крикне:

– За сцо ви б’ете моiх гостей?.. Ми вас прозенемо з кумпанiii.

– Мовчи, чорте, – гримнув запорожець, – зась тобi до людей, знай свое пекло!..

– Який я цорт, – одказуе орендар, – я цесний еврей!

– Брешеш, – каже запорожець, – от як стягну з тебе жидiвськi галанцi[6 - Галанцi – вузькi штани.

], та й вiдотну тобi хвiст, щоб знав, як приймать шахраiв до гурту!..

А чорт, що привiв запорожця, смик орендаря за шляфрок.

– Хто сахруе, хто? – загугнiв орендар, неначе й не знае хто.

– Ось хто, – гримнув запорожець, та знов черк по пицi шахрая.

А орендар до нього:

– Як ти осмiливсь ошукувать пана добродзiя?

Далi каже другим;

– Забирайте, панове, його гросi i зенiть з корчми!.

. Я приймаю тiльки цесних людей!

Духом розхапали грошi, женуть шахрая в потилицю, а жид до запорожця з пляшкою.

– Мозе, пан добродзiй позволi келiшек вудки?

Частуе запорожця, а тут прибiгли двi дiвчини, такi гарнi, певно, вiдьми: бiлi, повнi, щоки горять, очi, як зiрочки, яснiють; втомились танцюючи, так повнi груди i пiдiймаються догори. Вхопили старого пiд руки та й повели.