Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Нiчого нiкому не далося анi видати, анi вiдати. І нiкому не далося сиротини вигнати. І нiщо нiкому не придалося. І, яко пишет акафiст в роздiлi 22 i яко мовить псалмиста святий Харитон з латинниками: Ex nihilio nihil[1 - Ex nihilio nihil – з нiчого нiщо (лат.).].

Чи скажете ж ви мнi, моi дiтоньки, где на той час Господь Бог пробивав, що iв i пив i що теж робив, коли неба i землi не било? А, правда, мовчите, бо не знаете, з чого Господь Бог свiт сотворив?

Наперед сотворив небо i землю. На небi сотворив ангели сребрнii, золотii, мальованii, з очима соколовими.

Под небесi сотворив птаки – ворони, сороки, круки, кавки, вороб’i i тетери. На землi сотворив свинi, корови, воли, медведi i вовчиська. Так же сотворив лисицi, горностаi, коти, мишi i иньшii преутiшнii звiрята.

І побудував iм Господь рай, плотом моцним огородив i податтю його подперл. Там же насiяв дубини, грабини, лiщини, ольшини. В огородах насiяв свiкли, рiпи, редьки, моркви, пастернаку i iншого хвасту i дерева.

І ходить собi Господь, глядить, щоб якое порося не вилiзло.

Коли одним оком гляне на небо, аж ся небо засолопiло, сонце вуха спустило i звiсило.

І рече Господь сам до себе:

– Ой, не дармо! Ах, Бог мя, не дармо!

А то таки-м, моi дiтуньки, преподобенством на небi било. Аж Люципер, найстарший архангил, которий ся з Михайлом бив побратав, посватав, покумав, бо оба-два з собою робляли, пивали i, як роднii браття, все з собою i спали. Аж, яко мовлять, ut compleretur[2 - Ut compleretur – для повноти (лат.

).] знати, же ся i побили. Яко ж ся i так стало. Того ж бовiм часу Михайло упився, як свiтач, а Люципер, злодiй, почав ся бунтувати. Достерiгши тое, iншii ангели скочать до Михайла. І кликне на нього один ангел:

– Гаразд, пане Михайло! Спиш, щоби-сь не встав!

А Михайло порветься, нi проспавшися, нi прочумавшися, скочить з великим галасом до Люципера:

– А що ти, пане Люципере, робиш? Чи вже то ти бунти пiдносиш? А чiм ся ти, пане-брате, не контентуеш тим, що тобi Господь надав?

На що Люципер рече:

– А ось бо я собi збудую другий варштат i буду подобен Господу!

На що Михайло рече:

– Ото ж то ти, куме, бредиш! Бити тобi чортом – не попом! Їсти тобi говно – не проскури!

А Люципер Михайла хопить в щоку, аж ся поточив.

Порветься Михайло i кликне:

– Ей! Тепер же не бивши кума – не пити пива!

Кинеться до оружжя – до ножа, до чечуги, до мачуги, до меча, до бича, до самопалу, щоби бити Люципера непомалу.