Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Тодi вона за дияволовим поученням почала ласкатися коло нього лестивими словами. І врештi вiн рiк iй:

– Слухай же, жоно! Послав Бог ангела свого до мене i той рiк ми: хоче Бог потоп на землю пустити, i повелiв менi учинити ковчег i ввiйти в нього менi з тобою, i синам моiм, i жонам iх. І це ось роблю його вже сiм рокiв.

І це сказавши, пiшов на гору i, вийшовши, побачив ковчег знищений, яко прах. І тодi роздер ризу свою, глаголячи:

– Горе менi!

І посипавши голову перстiю, плакав Ной сорок днiв.

І явився йому ангел Господнiй, глаголячи:

– А чи я ти не казав? Пощо iсповiдав жонi своiй дiло свое? Через те розсипав Бог зданiя твоi. Але менi Господь передав грiхи твоi. Тому почни робити вдруге. – І показав йому дерево, що не гние, – клехтiон, i рiк йому: – Із сього дерева створюй ковчег.

Ной же вбрався у власяницю i не торкаючись до жони своеi, голови своеi не чешучи, аж на тридцяте лiто звершив ковчег, що мав у довжину триста лiктiв, у ширину – п’ятдесят, а у висоту – тридцять.

Потiм зiйшов з гори, велячи людям каятися, однак вони не послухали словес його. І рiк ангел Ноевi:

– Увiйди в ковчег, i жона твоя, i синове твоi, i жони синiв твоiх i поклич iз собою вiд усього живого всякоi тварi по парi: i вiд чотириногих, i вiд гада, i птиць.

Ной же покликав усiма мовами всякоi тварi:

– Пiдiть вiд всього живого по парi в ковчег, iз пустинi, i з воздуха!

Диявол же, не хотячи добра чоловiку, але увесь хотячи рiд людський погубити, доторкнувся до жони Ноевоi i рiк iй:

– Не заходь без мого слова у ковчег! Тiльки коли тобi рече муж тако: «Ходи, окаянниче дияволе!», тодi увiйди в ковчег.

Коли ж пiшло все живе у ковчег до Ноя, тодi повелiв Бог iти дощу з неба та не краплями, а проливному. І в морi повелiв тридцятьом китам вiдiйти вiд мiсць своiх, на яких вони ранiше лежали, затуляючи тридцять вiкон морських. І пiшла вода всiма вiкнами морськими на землю, i була туга велика i плач серед людей, i перетворилося веселiе iх в риданiе.

І так без милосердя пожерла вода всiх, що були на землi. І пiшла вода на гори високi. А жона Ноева тодi не пiшла в ковчег за дияволовим наученням. Ной почав ii кликати:

– Ходи в ковчег! – Але вона не йшла, а чекала слова, яке прорече бiс. Ной же кричав: – Ходи, окаяннице, ходи, спокуснице окаянная! – Але вона, стоячи, чекала. Тодi ж Ной рiк: – Ходи, дияволе, в ковчег.

І тодi вона пiшла у ковчег, а диявол з нею у пазусi увiйшов так само в ковчег.