Чорт зна що. У кігтях Хапуна

І чим ранiше хвалилися ми, те тепер мусимо вiдстраждати так, що душ, пiдданих грiховi, не буде i за них перестане платитися Плютоновi[8 - Плутон – друге iм’я давньогрецького бога пiдземного царства Аiда.] трибут (контрибуцiя). Чуете ж бо, не допустимо до того, вiзьмемо перед себе давню свою мужнiсть; коли ми вергали в небо вогнем i докучали мечем небесному князiвству – тодi ми, либонь, програли й лишилися переможенi, однак смiливiсть серця нашого i справнiсть нам признавано.

Гадаю, що й вам вiдомо добре, як зависний на добро наше християнський князь i гетьман Гофред[9 - Гофре – Гофрiд Булонський, герцог Нижньоi Лотарiнгii.

Йдеться про Перший хрестовий похiд, Гофрiд був одним iз вождiв цього походу. Потiм став ерусалимським королем (1099).], воюючи в Азii й Палестинi наших слуг магометан, скинув багато iдолiв iз наших божниць i знищив твориму в них нашу хвалу; та й саме велике мiсто Єрусалим вiн здобув i зробив те саме, встановивши в ньому хвалу Христу, назорейському Боговi, своему спасителевi. Оце християнське щастя i божественна над ними милiсть найбiльше нас тодi долягали i гризли великим жалем та болем, пронизуючи як стрiлою нашi серця; ви були посланi вiд мене перешкоджати християнам у iхнiх замислах, i iхнi вiйська, що стояли тодi пiд Єрусалимом, мали порозрiзнювати всiлякими способами i спритами, змiшати i припровадити iх до крайньоi руiни, чого, либонь, цiлком не досягли, але й досягли немало, вчинивши значний ущербок у тих вiйськах своiми спритами. Хвалю отож вiрну вашу службу, завдяки якiй ми погубили, почавши вiд синiв Володимира, того другого пiсля Андрiя[10 - Князь Володимир мав 11 синiв, якi почали чвари ще за його життя, а пiсля смертi особливо.Первозванний Андрiй – апостол Ісуса Христа, брат Петра. За церковним переказом, проповiдував християнство серед скiфiв – народiв, котрi жили на схiдних i пiвнiчно-схiдних берегах Чорного моря. За свiдченням лiтописцiв, був бiля теперiшнього Киева, де встановив хреста. ] християно-руського апостола та хрестителя, аж дотепер, чварними вiйнами i сум’яттями множество християнського люду i приводите багатьох iнших з православноi вiри до iнших рiзних вiр. Але ще немае кiнця моему бажанню. Хочу я винищити й вигубити отих кам’яносердих i у вiках непохитних у своiй православнiй вiрi русо-козарiв, що бiльше iнших народiв важкi й невиноснi нам своiм благочестям та лицарством.