Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Але раптом демона осяяв творчий порив, мисль, якась спочатку вельми неконкретна, вельми невизначена обняла його, i вiн, пiрнувши в себе, аби нiхто не перешкоджав йому творити вiчний спокiй, затих i причаiвся. І тодi на мить, яка була, порiвняно з нашим уявленням часу, довга-предовга, постав такий повний спокiй нiчого неiснування!..

Хороше, так незмiрно, на уяву неможливо хороше було тодi, така розкiшна була та единая мить у всiй довгiй вiчностi безкраiй, що без початку, без жадного кiнця!!!

Коли мiй розум вельми хвилинами вироста, коли вiн робиться, як та всесвiтня просторiнь, широким i, як джерелова вода, прозорим i, як криця найкраща, твердим, тодi лише трохи я можу уявити собi, що то був за безкраiй спокiй неописано прекрасний!.

Довкола всюди-всюди – значить у необмежностi – нiгде не було нi протилежности, нi плями, бо не було навiть згадки про свiт, не було нiчого, що ми можемо собi уявити, а було повне нiщо, повне тихости. Усе, що оточуе людину, все без вийнятку, все цiлком умовне: умовне свiтло, тьма умовна, умовна краса, iснування умовне, мабуть, очi й ввесь напрямок розуму людського, ввесь вiн вповнi вмiе уявляти собi лиш умовне.

І все складало той приемний, собою самим завдовольнений вповнi, цiльний спокiй неiснування, iдеальний спокiй!..

Раптом, як iз ракети вилiта снiп iскр, так з демона вилетiв вiчний смiх, широкий, як всесвiт, мiцний i колючий, як всесвiтне страждання, голосний, як безкрая кiлькiсть згукiв найдисгармонiйних, найдиких своею безконешно зростаючою силою, смiх, повний такого владного, такого низького й вiчного завдоволення, смiх радости демона, такоi ж безконешно злоi, демонiчно прекрасноi навiть, бо безкрайо вiльноi в своiм злi, якому нiщо не могло й помислити протистати, радости, що вiн, демон, мае силу вiчно жити, мае силу зруйнувати сей ненависний, остогидлий йому лагiдний спокiй прекрасний, i викликати з неiснування вiчне страждання глибоке всесвiта, яке буде йому повним задоволенням рiжноманiтним!.

І от демон почав единою мислю своею творити собi свiт… І зло його росло, зло його, повне натхнення й творчого пориву, в кожну цяточку того, що творило, вкладало безлiч суперечiв, аби тому, що воно творило, страждання зробити вiчним!..

Юрiй Липа

Народився 15.V.1900 р. в Одесi в родинi вiдомого письменника i полiтичного дiяча Івана Липи.