Чорт зна що. У кігтях Хапуна

1920 р. емiгрував до Польщi. Закiнчив 1929 р. Познанський унiверситет, 1931 р. – курси вiйськових лiкарiв у Варшавi. Очолював лiтературну групу украiнських поетiв «Танк». 1943 р. повернувся в Украiну, працював лiкарем у Яворовi. Арештований органами НКВС i страчений 20.VІІІ.1944 р., в с. Бунiв Яворiвського повiту на Львiвщинi.

Автор поетичних збiрок «Свiтлiсть» (1925), «Суворiсть» (1931), «Вiрую» (1938), iсторичного роману «Козаки в Московii» (1935), кiлькох збiрок оповiдань та публiцистичних праць «Союз визволення Украiни», «Королiвство Киiвське по проекту Бiсмарка», «Гетьман Іван Мазепа» (всi – 1917), «Бiй за украiнську лiтературу» (1936), книг iз медицини «Фiтотерапiя» (1933), «Цiлющi рослини в давнiй i сучаснiй медицинi» (1937), «Лiки пiд ногами» (1943).

Бiси i ловець

Архистратиг Михаiл метне ясним,

Метне ясним, а з того блиск i грiм,

Сизо-синi хмари розходяться кругами.

Архистратиг Михаiл б’еться з ворогами.

Ішов ловець,

Його силам кiнець,

Пiд деревом став: – Ох, Ти, Мати Божа,

І нiч, i дощ, i бездорiжжя, –

Тiльки перегрiмлюе-гримить

Ярослива блакить!

Став пiд деревом, глядить,

Дивиться – перебiгае

Там, де темний лiс, –

За бiсом бiс:

Один – товстий, пикатий, жовтозубий,

Витягае маснi губи, плямче, смокче,

Живiт показуе, слину розмазуе,

Все хотiв би iсти, iсти, iсти…

Другий – говорить без кiнця, лае всiх i отця,

Нечистоти скидае, проклинае, як грае,

Все чорним словом називае, блюе,

Все хотiв би очернити, змiсити, загнити…

Третiй – безчолий, товстопикий, розiгрiтий,

Широколапий, одноокий, лапи витягае,

Поживи теплоi шукае, душi i крови,

Все хотiв би душити, давити, приземнити…

Четвертий – тонконогий, в кущах потороча,

Тонкорукий, павутинний, мае тiльки очi,

На все гиддя дивився б i плямам молився б,

Все хотiв би найгiрше, що ганч, плюгавiше…

П’ятий – тiло одно, голе, бiле, що дише,

Безголове, любашне, дриготливе i мразне,

Аж трясеться, як вiй-солодiй, у трусiйствi, у потi,

Скрiзь шукае i п’е, мов смолу, насолоду…

Шостi – йдуть, колихаються, в’ють хороводи,

Все у них вiд вина пороздулось, пiднеслось, трясеться.

Очi синi, як нiс, i розтрiпану бороду смокче,

І втiка, ригае блювотиння винне довкола.