Місячна долина

Хай-но я ще раз почую, що ти чiпляешся до неi, – я не так коло тебе заходжуся. Зрозумiв?

Лонг люто спалахнув, але не озвався.

– Ти зрозумiв? – спитав Бiллi ще рiшучiше.

Коваль рикнув щось у вiдповiдь, що мало означати згоду.

– Ну, то гаразд. Пам’ятай. А тепер – геть iз дороги, доки цiлий!

Лонг ушився, погрожуючи нишком, а Сексон рушила далi, мов у снi. Чарлi Лонг сплохував. Вiн злякався цього хлопчика з нiжною шкiрою й блакитними очима. Вона покiнчила з Лонгом, – Бiл зробив те, на що не зважувався дотепер нiхто з iнших чоловiкiв.

І вiн поставився до неi багато краще, нiж до Лiлi Сендерсон.

Двiчi намагалася Сексон розповiсти Бiллi детальнiше про свое знайомство з Лонгом, але вiн щоразу перепиняв ii.

– Те все менi байдуже, – сказав вiн за другим разом. – Тепер ви тут, i цього досить!

Проте вона наполягла на своему, i коли, схвильована й обурена неприемними спогадами, закiнчила, Бiллi лагiдно поплескав ii по руцi.

– Не журiться, Сексон, – сказав вiн. – Лонг просто великий нахаба. Я це враз зрозумiв, лиш оком скинувши на нього.

Бiльше вiн вас не турбуватиме. Знаю я таких молодчаг. Тiльки загризаеться, мов той собака. Думаете, вiн уже такий завзятий розбишака? Вiн тiльки з немовлятами хоробрий.

– Але як це ви робите? – спитала вона захоплено. – Чому чоловiки так бояться вас? Ви якийсь незвичайний!

Вiн знiяковiло всмiхнувся i перевiв розмову на iнше.

– Знаете, – сказав вiн, – менi страшенно подобаються вашi зуби. Вони такi бiлi й рiвнi, але й не дрiбнi, як у дитинчат.

Вони… вони саме такi, як треба, i пасують до вашого обличчя. Таких гарних зубiв я ще в жодноi дiвчини не бачив! Слово честi, – почуваюся, немов який голодняк, дивлячись на них! Отак би й поiв iх – такi вони гарнi!

Опiвночi, залишивши Берта й Мерi, що нiяк не могли натанцюватись, Бiллi й Сексон подалися додому. Вiн настояв на тому, щоб не засиджуватись, i дорогою пояснив, чому саме:

– Бокс навчив мене берегти своi сили, – почав вiн. – Наш брат не може цiлiсiнький день працювати, а потiм до свiту танцювати, i щоб не перевестися.

Те саме й з випиванням. Я зовсiм не янгол. Я теж колись напивався. Отож-бо знаю, що це таке. Випити я люблю. Люблю пиво, знаете – такими великими кухлями; але нiколи не видудлюю досхочу. Я вже пробував, та переконався, що то кепська рiч. Ось хоч би й цей довготелесий здоровило, що причепився до нас. Я б уже дався йому взнаки, якби до того дiйшлося. Звiсно, вiн таки, нiвроку йому, галабурдник, але тут ще й пиво його пiдгарячило.