Місячна долина

Дiрка вiд кулi, що влучила в саму середину горiшньоi шухляди, нагадувала про сутичку з iндiянами пiд Лiтл-Медоу. Про тi подii розповiдала iй мати, як i про те, що комод приiхав разом iз родиною iз самоi Англii, давно-давно – ще тодi, коли й Джорджа Вашингтона на свiтi не було.

На стiнi над комодом висiло дзеркальце, а за його раму було позасовувано фотографii якихось молодикiв та дiвчат, – рiзнi групи на лонi природи, де хлопцi, хвацько позсовувавши капелюхи на потилицю, обiймали своiх дiвчат за стан.

Трохи далi висiв розмальований календар i сила кольорових оголошень та малюнкiв з журналiв. На малюнках були переважно конi. На пiдвiску до газовоi лампочки було начеплено цiлий жмуток щiльно пописаних танцювальних програмок.

Сексон почала скидати капелюха, але враз упала на лiжко й тихо, притлумлюючи ридання, заплакала. За хвильку нещiльно причиненi дверi безгучно розчинилися, i дiвчина аж здригнулась, почувши голос братовоi:

– Ну, що це знов iз тобою? Коли тобi не до смаку боби…

– Нi, нi, – поспiшилася з виправданням Сексон.

 – Я просто стомилася й збила собi ногу – ото й усе. Менi не хотiлося iсти, Саро. Я так стомилась.

– Стомилась!.. Якби ти клопоталася господарством, – огризнулася та, – якби варила, пекла, прала й пiклувалася за всiх, як я, отодi мала б на що скаржитись! А то розрюмсалася – горенько!.. Але стривай лишень, – Сара зловтiшно засмiялася, – це все вигадки, а ось устругнеш дурницю, вiддасися колись, як i я, тодi зазнаеш солодощiв – наведеш купу малечi, одне по одному, одне по одному – i вже тодi годi танцювати, й у шовкових панчiшках вибрикувати, та по три пари черевичок за раз справляти.

Диво, – який клопiт!.. Сама як палець, тiльки про себе й дбай, та про кавалерiв, що навкруги джмелями в’ються i не нахваляться на твоi яснi очi… Стривай! Незабаром прилипнеш до котрогось – i тодi заведеш iншоi, ще виплачеш своi оченята, як синцiв понаставляе.

– Не кажи цього, Саро, – заперечила Сексон.

 – Мiй брат нiколи на тебе руки не зняв. Ти сама знаеш.

– Так, так, нiколи. Бо дуже плохий. А все ж мiй опеньок кращий за тих бельбасiв, з якими ти водишся, хоч i не годен добра надбати й жiнцi три пари черевичок справити. Нi, вiн, проте, кращий за твою череду гультiпак, що iм порядна дiвчина i в слiд не ступить. Як це ти досi ще в халепу не вскочила – не розумiю! Може, молодь тепер розумнiша за нас у таких справах – не знаю.