Місячна долина

Кiмнатка була невелика й охайна, бо тут не стояло жодних меблiв, якi призводили б до неладу. Тут часто пралося, i тиньк давно збляк вiд пари, а до того ще ввесь полущився вiд землетрусу, що стався минулоi весни. Нерiвна пiдлога зжолобилася й розсохлась, а перед грубкою i зовсiм протрухла; найбiльшу шкалубину було забито бляхою з розплющеноi п’ятигалоновоi гасiвницi. Балiя, заяложений рушник на кiлочку та кiлька стiльцiв довершували картину.

Сексон присунула стiлець до столу, i в неi пiд ногою хруснув недогризок яблука.

На столi, накритому облупленою цератою, чекала дiвчину вечеря. Вона покуштувала холодних бобiв, облiплених застиглим салом, але з гримасою вiдсунула iх i намазала масла на кавалочок хлiба.

Дряглий будинок аж задвигтiв вiд важкоi ходи, i у внутрiшнi дверi ввiйшла Сара – заклопотана жiнка середнього вiку, з обвислими грудьми й розпатланим волоссям круг лиснявого обличчя.

– А, це ти, – буркнула вона замiсть привiтання. – Я не могла ввесь час пiдiгрiвати страву. Такий клятий день! Я мало не здохла зi спеки.

А тут ще й малий Генрi страх як порiзав собi губу. Лiкар наклав аж чотири шви.

Сара пiдступила ближче й закам’янiла бiля столу.

– Що, боби не до смаку? – задиркувато спитала вона.

– Нiчого, тiльки… – Сексон передихнула, не хотiвши заводитися. – Тiльки я не голодна. Сьогоднi було так душно, а в пральнi – справжне пекло.

Вона вiдважно сьорбнула холодного чаю, що настоявся, як смола, й вiдгонив кислим iй у ротi, i так само вiдважно, пiд пильним поглядом братовоi, випила все до дна.

Потiм обтерла губи хусточкою i пiдвелася.

– Я, мабуть, пiду спати.

– Дивуюся, що не на танцi, – пирхнула Сара. – Смiх, та й годi: щовечора приходиш додому стомлена, змучена, а все ладна повiятись танцювати бодай до свiту!

Сексон розкрила рота, потiм, стримуючись, закусила губу, але таки не стерпiла й вибухнула:

– Чи ж ти нiколи не була молода?

Не чекаючи на вiдповiдь, вона повернулася й пiшла до своеi спальнi поруч iз кухнею. Це була маленька кiмнатинка вiсiм на шiсть футiв, i землетрус тут також дався взнаки: тиньк у багатьох мiсцях потрiскав.

Меблiв стояло небагато – дешеве соснове лiжко, стiлець i старомодний комод. Сексон знала цей комод ще змалку. Вiн сплiвся з найранiшими спогадами ii дитинства. Колись вiн мандрував iз ii рiдними в критому шарабанi через прерii. Один бiк того комода, змайстрованого з мiцного червоного дерева, трiснув i вищербився ще тодi, як шарабан перекинувся в Рок-Кеньйонi.