Місячна долина

– Ну й кумедiя! Таким я собi його нiколи не уявляла. Як це ти вигадала таке?

– Бачиш, вiн, як отой мексиканчик, увесь час наче тiльки те й робить, що розносить своi головоломки й кожного надiляе ними, – а люди витрачають усе свое життя, щоб добрати, в чому там рiч. І всi метикують над ними. А ось я не можу розв’язати своеi головоломки. Я не знаю, звiдки почати. Он поглянь на ту головоломку, що вiн завдав ii Сарi. А сама Сара, бач, сплутана з Томовою i тiльки заважае йому. А всi iхнi головоломки, i твоя теж, сплутанi з моею.

Нiяк не розплутаеш.

– Воно, либонь, з головоломками i справдi так, – погодилася Мерi, – але бог таки не схожий на того жовтого мексиканця. З цим я не згодна. Бог нi на кого не схожий.

Згадай, на стiнi будинку Армii спасiння написано: «Бог – це дух».

– То якраз одна з найморочливiших його головоломок, iй-богу, бо нiхто не знае, що таке дух.

– Ай правда, – Мерi аж здригнулася, згадавши щось страшне. – Коли я пробую думати про бога, як про духа, – менi чомусь ввижаеться Ген Мiллер: пам’ятаеш, як вiн закутався колись у простирало й погнався за нами, дiвчатами.

Ми не впiзнали його й мало не пропали зi страху. Мала Мегi Мерфi на смерть зомлiла, а Бiетрiс Перальта спiткнулася й страшенно подряпала собi обличчя. Вiдтодi, коли я не подумаю про духа, менi все ввижаеться бiле простирало, що ганяе в темнотi. Ось так само й бог не схожий на мексиканця i не розчiсуе на продiл волосся.

З павiльйону залунали першi акорди оркестру, i дiвчата зiрвалися на рiвнi ноги.

– Ходiмо, протанцюемо кiлька танцiв, доки перекусювати, – запропонувала Мерi. – А тодi вже з полудня й усi хлопцi надiйдуть. Бiльшiсть iз них скупердяги – не приходять загодя, аби не кликати своiх приятельок на обiд. Але Берт не такий, – вiн грошей не шкодуе; так само й Бiллi. Вiдбиймо iх у iнших дiвчат, i тодi вони покличуть нас до ресторану й добре почастують. Ходiм мерщiй, Сексон!

Тим часом у павiльйонi танцювало ще небагато пар, i в першому вальсi дiвчата закружляли одна з одною.

– А ось i Берт, – прошепотiла Сексон, коли вони провальсували вдруге.

– Не звертай на них уваги, – пошепки вiдказала Мерi. – Танцюймо собi. Хай вони не думають, що ми бiгаемо за ними.

Але Сексон помiтила, як зашарiлися щоки в подруги, i почула, як пришвидшився ii вiддих.

– А ти бачила того другого? – спиталася Мерi, переводячи Сексон у танцi аж на протилежний кiнець павiльйону. – Це ж i е Бiллi Робертс. Берт казав, що вiн прийде.