Моральні листи до Луцилія. Том II

Що ж, грошi зробили його нечистим, чи вiн осквернив грошi, якi потрапляють деяким людям, наче золото у вигрiбну яму?

(17) Доброчиннiсть стоiть вище цього; ii цiнують не за позичене надбання, i сама вона не вважае благом те, що дiстаеться всякому. А ось мистецтво лiкування чи керування кораблями захоплюватися такими речами не забороняе. Можна не бути людиною добра – i бути лiкарем, бути керманичем, бути граматиком i, певно що, не гiрше, нiж кухарем. Кому дiсталося мати що-небудь одне, того ти не назвеш ким завгодно.

Хто чим володiе, такий i вiн сам.

(18) Грошовий ящик коштуе стiльки, скiльки в ньому лежить, а сам iде тiльки на додачу до того, що в ньому лежить. Хто цiнить повний капшук вище того, чого вартi захованi в ньому грошi? Те ж саме – i власники великих багатств: вони йдуть тiльки на додачу i як прибавка до цих багатств. Чим повен великий мудрець? Величчю духу. Значить, це сказано вiрно: «що дiстаеться i людинi мерзеннiй, те не благо».

(19) Я нiколи не погоджусь, що не знати болю – благо: болю не вiдае цикада, не вiдае блоха. Не визнаю я благом спокiй i вiдсутнiсть турбот: хто такий же ледар, як черв’як?

Ти запитаеш, що робить людину мудрою? Те ж, що бога – богом. Дай iй щось божественне, небесне, величне. Благо дiстаеться не кожному, i не кожного власника стерпить. (20) Поглянь,

Що тут земля принесе i в чому землеробу вiдмовить:

Тут щасливiший хлiб, а тут виноград уродиться.

Тут плодам добре, а там зеленiе, не сiяний,

Луг.

Чи не знаеш сам, що

Тмол аромати шафрану

Шле, а Індiя – костi,

Сабен же знiжений – ладан,

Голий халiб – залiзо…

(21) Все це подiлено мiж рiзними краями, щоб необхiдним був обмiн мiж смертними, щоб вони хотiли щось одне в одного отримати. І вище благо мае свое мiсце; воно народжуеться не там, де слонова кiстка, не там, де залiзо. Ти запитаеш, де житло вищого блага? В душi! Та й вона, якщо не буде чистою i незаплямованою, не прийме в себе бога!

(22) «Благо не народжуеться зi зла; а багатство народжуються вiд скупостi; значить, багатство – не благо».

 – Нам говорять, що неправильно, нiби добро не виникае iз зла: бо святотатством i крадiжкою добуваються грошi. І святотатство, i крадiжка – зло, звичайно, та лиш настiльки, наскiльки з них виходить бiльше зла, нiж блага; вони приносять прибуток, але з ним страх, тривогу, душевнi i тiлеснi муки.