Моральні листи до Луцилія. Том II

(23) Хто так говорить, той нехай неодмiнно визнае, що святотатство – i зло, оскiльки приносить багато зла, i благо, хоч би частково, тому що приносить i дещо хороше. Чи може бути щось жахливiше? Втiм, ми ж переконались, що i святотатство, i крадiжка, i перелюбство тепер вважаються благом. Скiльки людей не червонiе, вчинивши крадiжку, скiльки хвалиться перелюбством? За дрiбнi святотатства карають, за великi нагороджують трiумфом.

(24) Подумай ще i про те, що святотатство, якщо воно благо хоч би частково, доведеться визнати чесним i назвати правильним: бо у нас це справа звична, хоч нiхто зi смертних i думки такоi не допускае.

Отже, благо не може народитися вiд зла. А якщо святотатство, як ви говорите, е зло тiльки тому, що тягне за собою багато зла, то вiдмiнiть покарання, пообiцяйте безпеку – i воно стане благом сповна. Мiж тим покарання за великi злодiяння в них самих.

(25) Повторюю, ти помиляешся, вiдкладаючи кару до в’язницi, до ката: вона починаеться, тiльки злодiяння вчинене, навiть поки вчиняеться.

Благо також не народиться вiд зла, як смоква – вiд оливи. Яке насiння, такi i плоди: хорошi виродитись не можуть. Як iз соромiцького не народитися чесному, так i благу iз зла: бо чесне i благе – одне й те ж.

(26) Один з наших вiдповiдав так: «Припустимо, що грошi – благо, звiдки б вони не взялися; тодi грошi, нехай навiть здобутi святотатством, непричетнi до святотатства. Розумiй це так: в однiй посудинi знаходяться i золото, i гадюка; ти дiстанеш золото з посудини, тому що в ньому гадюка, але посудина не тому дае золото, що в ньому гадюка, а незважаючи на те, що в ньому гадюка.

Так само i святотатство приносить прибуток не тому, що святотатство це ганебно i злочинно, а тому, що в ньому е i прибуток. Як в названiй посудинi зло – це гадюка, а не золото, так i в святотатствi зло – це злочин, а не прибуток».

(27) Та я не згоден: бо тут i там справа виглядае по-рiзному. Там я можу дiстати золото без гадюки, а тут менi не отримати прибуток без святотатства.

Прибуток тут не поруч iз злочином, а вперемiшку з ним.

(28) «Якщо в гонитвi за чим-небудь ми час вiд часу потрапляемо в бiду, то предмет наших бажань не благо; а в гонитвi за багатством ми час вiд часу потрапляемо в бiду – отже, багатство не е благом». – Нам говорять: «Ваше положення стверджуе двi речi. Перша – що в гонитвi за багатствами ми час вiд часу потрапляемо в бiду. Але час вiд часу потрапляемо ми в бiду i в гонитвi за доброчиннiстю.