Моральні листи до Луцилія. Том II

Людина мандруе морем заради освiти – i корабель тоне або ж людина потрапляе в полон».

(29) Друге твердження таке: «Те, через що ми потрапляемо в бiду, не е благом». Та з нього зовсiм не випливае, що ми потрапляемо в бiду лише через багатство чи насолоду. Якщо ж саме через багатство ми час вiд часу потрапляемо в бiду, воно не тiльки не благо, а й зло, ви ж про нього говорите тiльки, що воно не е благо. Окрiм того, ви навiть визнаете, що багатство не зовсiм безкорисне, зараховуете його до зручностей, тодi як за вашими мiркуваннями виходить, що воно i зручнiстю не буде – стiльки у нас через нього неприемностей».

(30) На це дана була така вiдповiдь: «Ви помиляетесь, вiдносячи неприемностi на рахунок багатства. Воно нiкому не вчиняе зла: кожному шкодить або власна дурiсть, або чужа пiдлiсть. Так сам меч нiкого не убивае, але служить знаряддям убивцi. Якщо через багатство тобi нашкодили, це не значить, що нашкодило тобi багатства».

(31) Посiдонiй (по-моему, вiн!) говорить краще: «Багатство причина бiд не тому, що саме воно що-небудь вчиняе, а тому, що пiдбурюе вчинити».

Є iстотна причина, яка не може не шкодити сама по собi, i е причина попередня; ось попередня причина i закладена в багатствах. Вони роблять душу зарозумiлою, народжують пиху, накликають заздрiсть, до того роблять несамовитим розум, що чутки про нашi грошi, хоч i небезпечнi, приемнi нам.

(32) А благу личить бути вiльним вiд усiлякоi вини; воно не розбещуе душу, не збурюе, а якщо пiднiмае i робить ширшою, то без зарозумiлостi.

Що благо, те дае впевненiсть, а багатство – лише зухвалiсть; що благо, те дае велич духу, а багатства – лише нахабство. Бо нахабство не що iнше, як оманлива ознака величi.

(33)«Так виходить, що багатство не тiльки не благо, а й зло». – Воно було б злом, якби шкодило саме по собi, тобто, як я сказав, було б дiючою причиною; в ньому ж закладена лише попередня причина, i не тiльки та, що збурюе душi, але i така, що приманюе. Бо багатство е деяким образом блага, таким правдоподiбним, що бiльшiсть людей йому вiрять.

(34) В доброчинностi теж закладена попередня причина, яка викликае заздрiсть, – бо багатьом заздрять через iхню мудрiсть, багатьом – через iхню справедливiсть; але причина ця не закладена в доброчинностi як такiй, в нiй немае правдоподiбностi. Проте набагато бiльше правдоподiбний той образ, що доброчиннiсть посилае в душi людей, збуджуючи iх любити ii i шанувати.