Моральні листи до Луцилія. Том II

Як начала, що у давнiх називалися грамотою i дають хлопчикам основи знань, хоч не навчають iх вiльним мистецтвам, але готують грунт для навчання iм ближчим часом, так i вiльнi мистецтва, хоч i не ведуть душу до доброчинностi, але полегшують шлях до неi.

(21) Посiдонiй розрiзняе чотири види мистецтв: буденнi i низькi, потiшнi, дитячi i вiльнi. Буденнi – це ручнi ремесла, зайнятi усiм тим, чим оснащуеться життя; вони навiть i не прикидаються благородними чи шановними.

(21) Потiшнi – це тi мистецтва, чие призначення насолоджувати око й слух.

До них можна зарахувати i винахiд усякого роду пристосувань, як помостiв, якi самi по собi пiднiмаються, настилiв, якi безшумно ростуть вгору, – всього, що служить для раптових змiн, коли те, що було суцiльним, розпадаеться, краi провалу за власним почином сходяться, пiдвищення потрохи знижуеться. Такi речi вражають невiгласiв, якi дивуються всьому несподiваному, не знаючи причин.

(23) Дитячi, якi мають дещо спiльне з вiльними, – це тi мистецтва, якi у грекiв називаються ?????????, а у нас – вiльними.

Єдинi ж справдi вiльнi, чи навiть, вiрнiше буде сказано, якi дають свободу мистецтва, це тi, якi переймаються доброчиннiстю.

(24) Оскiльки одна частина фiлософii, продовжуе Посiдонiй, займаеться природою, iнша – звичаями, третя людським розумом, постiльки i весь натовп вiльних мистецтв претендуе посiсти в нiй мiсце. Коли мова йде про питання природознавства, фiлософiя опираеться на свiдчення геометрii, яка е частиною того, чому вона допомагае.

(25) Але багато що нам допомагае, не будучи частиною нас самих; а будь воно нашою частиною, допомоги вiд нього б не було. Їжа пiдмога тiлу, але не його частина. Послуги геометрii дещо нам дають, але фiлософii вона потрiбна так само, як iй самiй ковальська справа; проте вона – не частина геометрii, як i геометрiя – не частина фiлософii.

(26) Окрiм того, у кожноi з них – своi межi. Мудрець дослiджуе i пiзнае причини природних явищ, геометр вiдшукуе i вираховуе iх число i мiру. Яким незмiнним е порядок небесних тiл, яка iхня сила i природа, – все це знае фiлософ; а хто вираховуе iхнiй рух i повернення, хто збирае спостереження про те, як вони сходять i заходять, а iнколи нiби стоять на мiсцi, хоч небесним тiлам стояти i не можна, той математик.

(27) Нехай мудрець знае, з якоi причини в дзеркалi виникае вiдображення; геометр же може сказати, як далеко повинен стояти предмет вiд вiдображення i яке вiдображення дае та чи iнша форма дзеркала.