Моральні листи до Луцилія. Том II

(4) Перш за все, по-твоему, я маю сказати, чим вiдрiзняеться мудрiсть вiд фiлософii. Мудрiсть е довершене благо людського духу, фiлософiя ж – любов i прагнення мудростi. Фiлософiя вказуе туди, куди прийшла мудрiсть. Чому фiлософiя називаеться так, ясно: саме iм’я ii говорить про це.

(5) А мудрiсть деякi визначили як «знання всього божественного i людського», деякi ж говорили, що «бути мудрим – значить, пiзнати все божественне i людське та його причини». Менi це доповнення здаеться зайвим: бо «причини» – лише частка «всього божественного i людського».

І фiлософiю визначали то так, то сяк: однi говорили, що вона е турбота про доброчиннiсть, iншi – турбота про виправлення духу; деякi ж називали ii прагненням мислити правильно.

(6) Одне вiдомо майже твердо: мiж мудрiстю i фiлософiею е вiдмiннiсть. Бо не може бути, щоб пошукачi i те, що шукають були тотожними. Яка вiдмiннiсть мiж жадiбнiстю, яка бажае, i грошима, яких бажають, така ж вона мiж фiлософiею i мудрiстю, яка е ii кiнцевим результатом i нагородою.

Фiлософiя – в дорозi, мудрiсть – в ii кiнцi.

(7) Мудрiсть – це те, що греки називають ?????. Це слово було вживане i у римлян, як тепер вживане слово «фiлософiя». Це засвiдчать тобi i давнi тогати, i напис на пам’ятнику Доссену:

Перехожий, стiй: прочитай софiю Доссена тут!

(8) Деякi з наших, хоч фiлософiя е турбота про доброчиннiсть i прагне до неi як до мети, вважали, що iх неможливо розлучити: бо немае нi фiлософii без доброчинностi, нi доброчинностi без фiлософii.

Фiлософiя е турбота про досягнення доброчинностi через посередництво самоi доброчинностi; нi доброчинностi не може бути, якщо про неi не турбуватися, нi турботи про доброчиннiсть – без неi самоi. Тут все iнакше, нiж iз стрiльцем, який намагаеться здалеку влучити в що-небудь, коли той, хто цiлиться i цiль – в рiзних мiсцях; i iнакше, нiж з дорогами, якi ведуть в мiсто, але лежать поза ним. Шлях до доброчинностi йде через неi саму. Отже, фiлософiя i доброчиннiсть нероздiльнi.

(9) Бiльшiсть з тих, хто писав про це, причому найвеличнiших, стверджували, що фiлософiя дiлиться на три частини: моральну, природну i ту, що присвячена людському розуму. Перша вносить порядок в душу. Друга дослiджуе природу речей. Третя випробовуе властивостi слiв, iх розташування, види доказiв, щоб брехня не вкралася пiд виглядом iстини. Втiм, були й такi, що роздiляли фiлософiю i на бiльшу, i на меншу кiлькiсть частин.