Моральні листи до Луцилія. Том II

Яка користь знати цiну всiм речам, коли ти не стриманий в спонуканнях? Яка користь придушити спонукання i тримати в своiй владi бажання, якщо ти, дiючи, не врахуеш час i не будеш знати, коли, що, де i як належить робити? Бо одна справа – знати цiну i достоiнство речi, iнша – вибрати потрiбну мить, i понад усе приборкати своi спонукання i братися за справу, а не хвалитися наослiп. Бо в життi тодi немае протирiч, коли вчинок не розходиться iз спонуканням, а спонукання залежить вiд достоiнства кожного предмету i з огляду на те, варто його домагатися чи нi, стае слабшим чи сильнiшим.

(16) Природна фiлософiя розчленовуеться надвое: на учення про тiлеснi i про безтiлеснi речi. Обидва вони роздiляються на своi, так би мовити, ступенi. Учення про тiла – таким чином: по-перше, про тi, що щось виробляють, i про тi, з яких народжуеться, – а народжуються початковi речовини. Учення про них, на думку декого, неподiльне, на думку iнших – дiлиться на учення про матерiю, про причину, яка все приводить в рух, i про самi початковi речовини.

(17) Менi залишаеться написати про розподiл тiеi частини фiлософii, що присвячена розуму. Усiляка рiч або безперервна, або розподiлена мiж тим, хто запитуе i тим, хто вiдповiдае. Було встановлено, що перша iменуеться ?????????? (дiалектика), а друга ???????? (риторика). Риторика турбуеться про слова, iх смисл i порядок; дiалектика пiдроздiляеться на двi частини – про слова i про iхне значення, тобто про предмети, про якi говориться, i про вислови, якими про них говориться.

Далi йдуть чисельнi пiдроздiли i тiеi, й iншоi. А я на цьому закiнчу i «розповiм лише про головне», – iнакше, якщо я буду дiлити частини на частини, то вийде цiла книга дослiджень.

(18) Я не хочу вiдбити у тебе, Луцилiю, найкращий з людей, бажання все це читати, – тiльки б ти все прочитане негайно вiдносив до людських звичаiв. Утихомирюй себе, розбурхуй, якщо е в тобi млявiсть, приборкуй, якщо е розбещенiсть, приборкуй упертiсть, переслiдуй i свою, i, наскiльки зможеш, загальну жадiбнiсть.

Тим, хто буде тобi говорити: «Скiльки можна про одне й те ж?» – вiдповiдай: (19) «Скiльки можна в одному й тому ж грiшити? Ви хочете позбутися лiкiв, не позбувшись вад, – а я через вашу вiдмову ще завзятiше буду повторювати свое. Лiкування починае приносити користь тодi, коли тiло, яке втратило чутливiсть, вiдповiдае на дотик болем. Я буду повторювати те, що й наперекiр вашiй волi пiде вам на користь.