Моральні листи до Луцилія. Том I

І якщо ти вiддався i пiдкорився iй, твоя справа не буде вiдкладатися з дня на день: вiдразу ж ти отримаеш вольну. Тому що саме рабство у фiлософii е свобода.

(8) Може статися, ти запитаеш мене, чому я беру так багато прекрасних висловiв у Епiкура, а не у наших. Та чому ти думаеш, що подiбнi слова належать одному Епiкуру, а не всiм людям? Як багато поети кажуть такого, що або сказане, або мае бути сказане фiлософами! Я не беру нi трагедii, нi нашоi тогати, яка теж не позбавлена серйозностi i стоiть посерединi мiж трагедiею i комедiею; але i в мiмах стiльки е красномовних рядкiв! Скiльки вiршiв Публiлiя треба було б виголошувати не взутим в сандалii, а виступаючи на котурнах!

(9) Я наведу один його вiрш, дотичний до фiлософii, i якраз до тiеi ii частини, якою ми щойно займались; в ньому поет стверджуе, що те, що випадково дiсталось, не можна вважати своiм:

Чуже, що по вашому бажанню дiсталось раптом нам.

(10) Але ти, я пам’ятаю, наводив iнший вiрш, набагато кращий i коротший:

Не наше те, що нам дано фортуною.

А цей твiй вислiв (я не пропущу i його) навiть ще кращий:

Все, що дано нам, може бути i вiдiбране.

Та цього я не зарахую в погашення боргу: я лиш вiддав тобi твое ж.

Бувай здоровий.

Лист IX

Сенека вiтае Луцилiя!

(1) Ти хочеш знати, чи справедливо Епiкур в одному з листiв засуджував тих, хто стверджуе, нiби мудрецевi нiхто, окрiм нього самого, не потрiбен i тому нiчиеi дружби не треба. Цей докiр Епiкур кидае Стiльпону i тим, хто думае, що найвище благо – коли душа нiчого не терпить.

(2) Утiм, ми неминуче впадаемо в двозначнiсть, якщо для стислостi перекладаемо слово ???????[1 - Апатiя (грец.).], використовуючи слово «терпiти». Бо можна подумати, нiби суть тут протилежна тому, що ми маемо на увазi. Ми хотiли сказати: «душа, яка байдужа до будь-якого болю», а зрозумiти можна так: «душа, яка не може витерпiти нiякого болю». Подивись же сам, чи не краще буде сказати «невразлива душа» чи «душа, недоступна для будь-якого страждання»?

(3) У тому й рiзниця мiж ними i нами: наш мудрець перемагае все неприемне, але вiдчувае його, а iхнiй мудрець навiть i не вiдчувае.

(4) Сам посуди, до якого ступеня задовольняеться сам собою той, хто iнколи задовольняеться i часткою самого себе.