Моральні листи до Луцилія. Том I

(2) Тому що тiльки в нiй – здоров’я, без неi хвора душа, i тiло, скiльки б у ньому не було сил, здорове так, як у безумцiв чи одержимих. Так що перш за все турбуйся про те, справжне, здоров’я, а потiм i про те, друге, яке недорого тобi обiйдеться, якщо захочеш бути здоровим.

Робити вправи, щоб руки стали сильнiшими, плечi – ширшими, м’язи – мiцнiшими, це, Луцилiю, заняття нерозумне i недостойне освiченоi людини. Скiльки б не вдалося тобi накопичити жиру i наростити м’язи, все одно ти не зрiвняешся нi вагою, нi силою з вiдгодованим биком.

До того ж тягар плотi, виростаючи, пригнiчуе дух i позбавляе його рухливостi. Тому, в чому можеш, утискай тiло i звiльняй мiсце для духу.

(3) Багато неприемностей чатуе на тих, хто завзято турбуеться про тiло: по-перше, утомливi вправи виснажують розум i роблять його нездатним до уважностi i до занять предметами бiльш витонченими; по-друге, розкiшна iжа позбавляе його витонченостi. Згадай i про рабiв найгiршого розливу, до яких поступають у навчання, хоч цим людям нi до чого, окрiм вина i олii, немае дiла, i день пройшов для них на славу, якщо вони гарненько спiтнiли i на мiсце втраченоi вологи влили в порожню утробу новий трунок, ще у бiльшiй кiлькостi.

Але ж бо жити в питтi i спiтнiлими можуть тiльки хворi на шлунок!

(4) Є, однак, вправи легкi i недовгi, якi швидко втомлюють тiло i багато часу не забирають, – а його якраз i слiд перш за все рахувати. Можна бiгати, пiднiмати руки з тягарем, можна стрибати, пiдкидаючи тiло вгору чи посилаючи його далеко вперед, можна пiдстрибувати, так мовити, на манер салiiв, чи, грубiше кажучи, сукновалiв.

Вибирай яку завгодно вправу, звичка зробить ii легкою.

(5) Та що б ти не робив, швидше повертайся вiд тiла до душi, тренуй ii вправами вдень i вночi, бо труд, якщо вiн не надмiру, живить ii. Таким вправам не заважатимуть нi холод, нi спека, нi навiть старiсть. З усiх своiх благ турбуйся про те, яке, старiючи, стае кращим.

(6) Я зовсiм не велю тобi увесь час сидiти над книгами i дощечками: i душi треба дати вiдпочинок, але так, щоб вона не розслабилась, а тiльки набралася сил.

Прогулянка в ношах дае струс тiлу i не заважае заняттям: можна читати, можна диктувати, можна вести бесiду i слухати iнших; втiм, i прогулянка пiшки дозволяе робити те ж саме.

(7) Не можна нехтувати також напруженням голосу, а от пiдвищувати його i понижати за ступенями i ладами я тобi забороняю.