Кінець неволі

Йому навернулось на пам’ять, що до цього самого порту, де вiн оце продав свiй останнiй корабель, прибув вiн з першим своiм власним судном, захоплений планом розпочати торгiвлю з далекими островами Архiпелагу. Тодiшнiй губернатор пiдтримував його, чим тiльки мiг. Вiн не був «його вельможнiстю» – цей мiстер Денгем, що ходив собi скрiзь без пiджака. Як ненька з самозабуттям та вiдданiстю доглядае коханоi дитини, так клопотався вiн удень i вночi добробутом колонii, що розросталася i багатiла.

Нежонатий, вiн жив самотньо, мов у таборi, з кiлькома служниками i трьома собаками в так званому губернаторському бунгало – низьковерхому будинку на пiврозчищеному схилi горбка. Над чiльною стiною стримiв новий флагшток, а на верандi стояв вартовий полiцейський. Капiтан Уоллей пригадав собi, як вiн здирався на цей горбок пiд пекучим сонячним промiнням, поспiшаючи на аудiенцiю до губернатора. Холодок неприбраноi темноi кiмнати; на одному кiнцi довгого стола – пака паперiв, а на другому – двi рушницi, мiдний телескоп i пляшечка олii з пером у шийцi. З якою втiшною увагою поставився до нього цей можний чоловiк! Справа, про яку прийшов говорити капiтан Уоллей, була дуже рискована, але двадцять хвилин розмови в губернаторському бунгало на горбку усунули всi труднощi. Коли вiн уклонився на прощання i пiшов, мiстер Денгем, уже засiвши за своi папери, крикнув йому навздогiн: «За мiсяць “Дiдона” виходить у море i буде в тих краях; я накажу ii капiтановi завiтати до вас i розвiдатись, як посуваеться справа». «Дiдона» була одним з чепурних фрегатiв, що крейсерували в китайських водах, а тридцять п’ять рокiв – добрий кавалок часу. Тридцять п’ять рокiв тому подiбна справа чимало важила для колонii, i доглядати ii доручено було фрегатовi королiвського флоту. Добрий кавалок часу! Тодi ще рахувалися з окремими людьми… З такими людьми, як капiтан Уоллей, або, примiром, сердешний Івенс – червоновидий Івенс, з чорними, як вугiлля, баками i бистрими очима, що збудував перший елiнг для пiдлагоджування дрiбних суден, у пустиннiй бухтi, на узлiссi, за три милi вiд берега… Мiстер Денгем пiдтримував i цю справу, але якось воно вийшло так, що сердешний Івенс помер на батькiвщинi в жахливiй скрутi. Його син, переказували, добував олiю з кокосових орiхiв на якомусь Богом забутому острiвцi в Індiйському океанi i тим заробляв собi на прожиток.