Брама Расьомон (збірник)

Вони спiвали, розмовляли, а мiж ними розмiрено i плавно погойдувалася поверхня води, що ввiбрала в себе жир людських тiл. У водi вiдбивалося тьмяне свiтло, що просочувалося з-за перегородки. У нiс бив нудотний «запах громадськоi лазнi».

Бакiн здавна полюбляв поринати в романтичнi мрii. Ось i зараз, розiмлiвши в гарячiй водi, вiн мимоволi викликав у пам’ятi картину зi своеi майбутньоi книги.

…Палуба iз щiльним навiсом од сонця. На море опускаються сутiнки. Починаеться вiтер. Глухий плескiт хвиль об борт корабля нагадуе звук сколочуваного масла, до iхнього гомону приеднуеться шум навiсу, що гойдаеться на вiтрi, нiби шелест крил гiгантського кажана.

Зачувши недобре, один з морякiв дивиться з острахом за борт. У небi над вкутаним у туман морем похмуро й самотньо червонiе мiсячний серп. І ось…

Тут картина, що уявилася в думках Бакiна, раптово зникла. Вiн почув, як зовсiм поруч хтось лае його твори, причому багатослiвно й умисно голосно, так, аби Бакiн чув. Бакiн вирiшив було вийти iз фуро, та потiм передумав i весь перетворився на слух.

– Бакiна нинi пишно величають «майстром Кьокутеем», «жерцем храму лiтератури», але ж його книги – переробки чужих творiв, i тiльки. «Вiсiм псiв» – це не що iнше, як нашвидкуруч перекроенi «Рiчковi заводi».[100 - «Рiчковi заводi» – роман китайського письменника Шi Найаня, створений у XIV ст. Бакiн використав матерiал цього твору в «Восьми псах».] Якщо цього не брати до уваги, то у «Восьми псах», звичайно, можна знайти дещо цiкаве.

Та китайський твiр написано значно ранiше. Тож заслуга Бакiна в тому лише й полягае, що вiн спромiгся прочитати оригiнал. Та й то як сказати, адже його книга – ще й переспiв Кьодена.[101 - Кьоден Санто (1761–1816) – вiдомий японський письменник, автор багатьох комiчних повiстей i авантюрно-героiчних романiв.] Мимоволi будеш обурюватися!

Стуманiлим поглядом Бакiн глянув у той бiк, звiдки доносилась огуда. За густими клубами пари важко було розгледiти мовця, але, скорiше за все, це був той самий одноокий iз зачiскою «ооiтьо».

Видно, вiн розлютився, почувши, як Хейкiтi щойно вихваляв «Вiсiм псiв», i вирiшив зiгнати злiсть на Бакiнi.

– Усе, що пише Бакiн, – результат старанностi, та й годi. У нього нiчого немае за душею, а коли щось i е, то, мабуть, лише коментарi до Чотирикнижжя та П’ятикнижжя,[102 - Чотирикнижжя та П’ятикнижжя – книги конфуцiанського канону.] якi куди бiльш доречнi в устах учителя парафiяльноi школи.