Брама Расьомон (збірник)

Вiн усе вмiв: читати китайськi вiршi, старовиннi легенди, розiгрувати комiчнi сценки, розповiдати всiлякi iсторii, наслiдувати акторiв Кабукi, показувати фокуси. Вiн мав, окрiм того, дивовижний дар смiшити людей кумедними жестами й мiмiкою, тому користувався великою популярнiстю серед товаришiв по навчанню, та й учителi до нього непогано ставилися. Ми часто разом iздили до школи та iз школи, хоча особливоi дружби мiж нами не було.

– Щось ти рано сьогоднi.

– Я завжди рано. – Кажучи це, Носе високо задер носа.

– Нещодавно ти, здаеться, спiзнився.

– Спiзнився?

– На урок японськоi мови.

– А-а, це коли мене лаяв Умаба. – У Носе була звичка називати вчителiв, випускаючи ввiчливе «сенсей». – Що ж, i у великого калiграфа бувають помилки.

– Вiн i мене лаяв.

– За спiзнення?

– Нi, книгу забув.

– Ох i зануда ж цей Дзiнтан!

Дзiнтан – Червонопикий – було прiзвисько, яким Носе нагородив учителя Умабу. Так, перемовляючись, ми доiхали до вокзалу Уено. Ми ледве вибралися з вагона, такого ж переповненого, як i спочатку, коли ми в нього сiдали, i ввiйшли до вокзалу – було ще дуже рано, й наших однокласникiв зiбралося лише декiлька.

«Привiт», – поздоровкалися ми. Потiм, штовхаючись, сiли на лаву в залi очiкування. І, як зазвичай, почали без угаву базiкати. Ми були ще в тому вiцi, коли замiсть «хлопцi» кажуть «хло». І ось iз уст тих, кого називали «хло», полилися жвавi мiркування та суперечки про майбутню екскурсiю, ми глузували з товаришiв, лихословили на адресу вчителiв.

– Спритник цей Ідзумi.

Дiстав десь «Чойс»[28 - «Чойс» («Choice reader») – розповсюджений пiд час навчання Акутагави пiдручник англiйськоi мови.] для вчителiв i тепер удома нiколи не готуе читання.

– Хiрано спритник iще лiпший. Перед iспитами виписуе на нiгтi iсторичнi дати, всi до однiеi.

– А все тому, що i вчителi добрячi спритники.

– Авжеж, спритники. Та той же Хомма. Вiн i сам як слiд не знае, що ранiше йде у словi «receive» – «e» чи «i», а бере свiй пiдручник для вчителiв i навчае нас, буцiм сам усе знае.

Єдиною нашою темою були спритники – нi про що путяще ми не говорили. Тут Носе, кинувши погляд на черевики чоловiка, що сидiв на сусiднiй лавi з газетою в руках, на вигляд майстрового, раптом заявив:

– «Кашкiнлi».

У тi роки ввiйшли в моду черевики нового фасону, якi називалися «Маккiнлi», а черевики цього чоловiка, що втратили блиск, просили кашi – пiдошва вiдстала вiд носка.

– «Кашкiнлi» – це здорово. – Ми всi мимоволi розсмiялися.