Брама Расьомон (збірник)

Билися. Хвицалися. Кидали одна в одну мiшки iз золотим пiском. Такий здiйняли гармидер, що мишi ледь не попадали зi сволокiв. До того ж стара билась як скажена, тож, незважаючи на ii старечу немiч, подужати ii було нелегко. І все-таки, певно, далася взнаки вiкова рiзниця. Коли невдовзi по тому дiвчина з вiзерунчастою тканиною i шовком пiд пахвою, задихаючись, вибралася за дверi пагоди, монахиня лишилася лежати нерухомою. Про це дiвчина почула вже потiм – ii труп, iз закривавленим носом, з нiг до голови обсипаний золотим пiском, лежав у напiвтемному кутку долiлиць, нiби вона спала.

Дiвчина ж утекла iз храму Ясакадера, i коли нарештi показалися бiльш населенi мiсця, зайшла до знайомого в Годзьо-Кьогоку. Знайомий цей теж дуже бiдував, але, можливо, тому, що вона дала йому лiкоть шовку, заходився поратися по господарству: приготував ванну, зварив кашу. Тут вона вперше полегшено зiтхнула.

– Та й я нарештi заспокоiвся!

Пiдмайстер витяг iз-за пояса вiяло i спритно розкрив його, дивлячись крiзь запону на вечiрне сонце.

Щойно мiж ними й призахiдним диском сонця промайнули з гучним реготом декiлька похоронних факельникiв, а тiнi iхнi ще тяглися брукiвкою…

– Значить, на цьому й по всьому?

– Одначе, – старий похитав головою, – поки вона сидiла у знайомого на вулицi, раптом зчинився гамiр i пролунали злостивi крики: погляньте, ось вiн, ось вiн! А позаяк дiвчина почувалася замiшаною в темну справу, в неi знову тьохнуло серце. Раптом той злодiй прийшов розквитатися з нею? Або за нею женеться сторожа? Вiд цих думок каша не лiзла iй у горлянку.

– Та невже?

– Тодi вона тихенько виглянула iз щiлини вiдхилених дверей: оточенi зiваками, врочисто йшли п’ятеро-шестеро стражникiв; iх супроводжував начальник сторожi. Вони вели зв’язаного чоловiка в порванiй куртцi, без шапки. Видно, пiймали злодiя й тепер вели його, щоб на мiсцi з’ясувати справу.

Цей злодiй – чи не той самий, що забалакав до неi вчора ввечерi на схилi Годзьо? Коли вона побачила його, ii чомусь почали душити сльози.

Так вона менi сама говорила, але це не значить, що вона в нього закохалася, зовсiм нi! Просто, коли вона побачила його зв’язаним, у неi вiдразу защемiло серце, i вона мимоволi розплакалась, он як це було. І справдi, коли вона менi розповiдала, я сам засмутився…

– Еге…

– Так от, перш нiж помолитися Каннон-сама, треба подумати!

– Одначе, дiдусю, вона ж пiсля цього все-таки вибилась iз злиднiв?

– Мало сказати «вибилась», вона живе тепер у повному достатку.