Наближення. Переклади (збірник)

Тут навiть самоти немае серед скель,

Лиш набурмосенi червонi лиця кплять

З дверей порепаних осадкуватих глинянок.

Якби ж то тут вода була!

А не скеля

Якби ж то скеля

Та ще й вода

І вода

Й джерело

Криниця мiж скель

Якби ж вода спiвала

Не цикада

І не трава суха

Якби ж тремтячий голосок води у скелi

Де дрозд-пустельник в сосонках спiвае

Крап кап крап кап кап кап кап кап

Та нема тут води

Хто ж той третiй, що завше йде обiч?

Коли рахую, то лиш ти та я,

Та коли гляну перед себе на стежку бiлу,

То завжди третiй е, що поруч тебе крокуе,

У плащ рудий загорнутий, пiд каптуром.

Не вiдаю: то чоловiк чи жiнка.

– Так хто ж отой, що збоку бiля тебе?

Що то за звук повис в повiтрi високо

Чи лемент материнський зболений

Що то за юрми в каптурах рояться

Табуном на землi поколотiй на рiвнинi

І тiльки обрiй плоский iх вмiщае

Що то за мiсто ген та над горами

Трощиться, перетворюеться, вибухае у фiалковiй iмлi?

Вежi повержено

Єрусалим Афiни Александрiя

Вiдень Лондон

Неймовiрно

Натягла нiби струни коси чорнi-чорнющi

І заграла на них собi жiнка зашепотiла

Серед iскор фiалкових крил лопотiння

Кажани з лицями немовлят свистiли

І сторч головою повзли по стiнах зчорнiлих

Спогади дзвонiв дзвонили тi що години мiряли

І сторч головою вежi в повiтрi стояли

І линули пiснi з порожнечi цистерн

та висхлих криниць

В запалiй норi в осереддi гiрському

В променях мiсяця трави спiвають

На розритому цвинтарi бiля каплицi

То порожня каплиця притулок для вихорiв

Вони термосять дверима незачиненими

й вiкнами без шибок

Вони висушують костi якi вже не скривдять нiкого

Лиш пiвень стоiть на крiвельнiм гонтi

Ку-ку-рiку ку-ку-рiку

В спалахах блискавки.

Дощ напророчив

Ганг висихав, незворушнi листки

Чекали дощiв та хмари похмурi,

Громадились вiддаля, ген над Гiмавантом.

Гороiжились джунглi мiж тихоi тишi.

І гримнув грiм

DA[6 - Datta, Dayadhvam, Damyata – слова творця свiту Праджапатi з давньоiндiйськоi книги «Упанiшади». Три тлумачення слова «DA»: «давай, спiвчувай, владарюй».]

Datta: чому ми себе присвятили?

Друже, кров бурунить у серцi.

Жахлива вiдвага в хвилю слабостi,

Вiк мудрощiв ii повiки не затре.