Наближення. Переклади (збірник)

Нафтовий випар

Вдаряе у нiс

Баржi на вибiр

Вiтер на течiю знiс

Багрянi вiтрила

Вгору

Крила важезнi звели

Баржi долають вали

Тягнуть колоди

По Грiнвiч попливли

Повз Острiв Псiв

Weialala lеiа

Wallala leialala

Єлизавета i Лестер

Весло до весла

Об стерно собi терлася

Хвиля й несла

Човен рудозлотен

Мушля золота

Хвиля за хвилею

Берег огорта

За лагiдним вiтром вниз

Видзвiн дзвонiв

З бiлих башт нiсся

Weialala lеiа

Wallala leialala

«Трамваi й дерева обсипанi глиною.

Гайберi породило мене. Рiчмонд та К’ю

Погубили мене. В Рiчмондi розтулила колiна я,

Навзнак лежачи на вузенькому денцi каное».

«Моi ноги в Маргейтi, а серце мое

Пiд ногами у мене. Коли ж вiн прохолов,

То плакав та обiцяв: „Нове життя настае!“

Я ж промовчала – хiба ж менi вiрити знов?»

«В пiсках Маргейту

Не можу поеднати

Нiщо з нiчим.

Нiгтi поламанi, руки бруднi,

Бiднi люди, вам чекати нiщо з нiчим,

Нi на що сподiватись»,

la 1а

До Карфагена потiм я прибув,

Палаючи, палаючи, палаючи.

О Боже, вирви мене.

О Боже, вирви,

палаючи…

IV

Смерть вiд води

Флебас-фiнiкiець, два тижнi вже мертвий,

Забув чайок ячання i морськi колихання,

І зиск, i втрату.

Шепотливi нурти пiдводнi

Його костi вилизали. Вiн у вир поринув,

Вернувшись у юне полiття, i життя повторив,

То вгору пiдносячись, то спускаючись.

Поганче а чи iудею,

О ти, стерничий, що бурю обходиш поворотом стерна,

Згадай Флебаса, що був гарний i стрункий, як ти.

V

Що нагримiв грiм

По кривавiм блиску смолоскипiв на лицях спiтнiлих,

По крижанiй тишi садiв,

По злiй агонii на кам’яних майданах,

По зойку та по лементi,

По льохах, палацах, по вiдлуннi,

На горах далеких громiв весняних

Хто живий був, нинi покiйник,

Ми, що живими були, нинi конаемо

3 дрiбочкою терпцю.

Нема тут води, тiльки скеля голiсiнька,

Скеля безводна й пiщана стежина,

Що високо в’еться на верхогiр’я.

Гори скелястi, скелi безводнi.

Була б тут вода – зупинилися б, напилися б,

Нi спинятись мiж скель, нi помислити,

Пiт тут сухий та пiщане кайдання.

Якби ж вода зажебонiла помiж скель!

Мертвотна паща гiр, iй сплюнути несила.

Нiхто не стане тут, не сяде, не приляже,

Тут мiж хребтiв немае навiть тишi,

Лише сухий безплiдний грiм.