Батяр з Клепарова

Хмiльнi випари, якi було вляглися пiд час виконання пiснi, по-новому заграли в його головi, до нього знову повернувся грайливий батярський настрiй i гумор.

– Всiм велике i щире «дякую»! – Северин уклонився порожньому залу i, розвернувшись до оркестрантiв, посмiхнувся: – І вам, панове чудовi музиканти, красно дякую за приемно проведенi хвилини! – По-блазенськи, найширше розвiвши руки в сторони, вклонившись оркестрантам до самоi землi, Северин випрямився, всмiхнувся та з вигуком: «Ех!» зiскочив зi сцени.

А за тим глибоко, по-батярськи засунувши руки в кишенi своiх старих зацофаних споднiв, попростував до виходу.

– Одну хвилинку! – раптом на весь зал рознiсся грiзний голос пана Зарембського. Виявляеться, вiн, теж непомiчений нiким, десь з-за колони весь цей час спостерiгав i за репетицiею спiвачки, i за всiм тим, що вiдбувалося потiм. Всiх у залi зацiпило – ой, що то зараз почнеться! Та Зарембський на диво спокiйно i мирно провадив далi: – Я це вам, вам кажу.

Як вас на ймення, прошу пана?

Вiн звертався чiтко до Северина, якого й спинив своiм окликом, але той все оглядався розгублено по залу, шукаючи якусь iншу особу, бо ще не усвiдомлював до кiнця, що то саме до нього звертаеться сам власник «Брiстоля», який раптом виник тут, наче чорт iз табакерки.

– П-перпрошую, п-пане, але я нiчого такого н-не вчинив, н-не заподiяв, – залопотiв не на жарт перестрашений Северин.

– А я вас нi в чому не звинувачую! Навпаки! То ви назвете, нарештi, свое iм’я? – Зарембський вже з нетерплячкою перервав жалюгiднi Севериновi виправдовування.

– Северин! – вiдповiв спокiйно, нарештi взявши себе в руки, i чогось гордо задер голову догори.

– Отже, Северин? Чудово! Таке справжне козацьке iм’я! Хе-хе! Пане Северине, прошу до мого кабiнету. Матиму до вас одну пильну справу. А ви, панове оркестранти, продовжуйте з нашою неперевершеною. А де ж вона? – Директор приставив дашком долоню над очима, визираючи в потемках зали спiвачку.

 – Ага! Ось ви де! Чого це ви там ховаетесь? Будь ласка, продовжуйте репетицiю. Вам доведеться ще багато попрацювати з нашими музикантами. А пiсля закiнчення виправи я з вами теж хотiв би мати розмову в своему кабiнетi. Продовжуйте, панове, продовжуйте!

Зарембський рвучко розвернувся i, пiдiйшовши до Северина, який все ще стояв спантеличений i не мiг зрушити зi свого мiсця, владно показав йому на заскленi дверi виходу з зали.