Свята Марійка

 – Забрала навiть квiти! Як ти посмiла, свинюка пiдла!

І вiдлупцював Надежду так, що потрапила вона в лiкарню зi струсом мозку.

Вiталiк швидку допомогу сам i викликав, як побачив, що жiнка не може прийти до тями. Тiльки ж як пiд’iхала машина до будинку, вхопив Надежду за руку й просить:

– Надiнько, ти ж нiкому нiчого не кажи, чула? Не зiзнавайся, що… що ми iз тобою посварились. Бо мене посадять у тюрму, почнеться суд, усiм тодi будуть непереливки.

Надежда мовчить, а вiн ii ще й по головi гладить, цiлуе руки.

– Я сам не знаю, що на мене найшло, – каже. – Якась мана менi закрила очi, я дуже каюсь, коли б усе назад вернути… Ось уже лiкар iде, Надю, то ти утямила?

Так Надежда й не зiзналася, сказала, що перечепилася за порiг i ударилась об ванну.

Лiкар тiльки головою похитав, але записав усе так, як йому сказали.

Вiдвезли Надежду до лiкарнi, а Вiталiк вiдпросився iз роботи та й чкурнув разом iз дiтьми до своiх батькiв. Дiвчаткам накупив цукерок, iграшок i пообiцяв, що вiдведе до цирку, тiльки щоб вони нiкому-нiкому не казали, чому мама впала.

Тим часом Надежда нi матерi своiй, нi батьковi не подзвонила, i чоловiковi теж заборонила про те, що iз нею сталося, казати.

То Вiталiку – як гора з плечей. Його батьки зустрiчають гостей, дивуються, чому ж Надежда не приiхала!

– Як це так?! – вже за столом каже Надеждина свекруха. – Де це видано? Що вона за мати, що маленьких дiтей самих вiдпровадила!

– Надежда прихворiла, – пояснюе Вiталiк.

– Знаемо ми тi хвороби, видно, хоче сама в хатi вилежатися! Де iй до села iхати, городськiй красунi, ще манiкюри тут на городi поламае!

– Та нi, мамо, – захищае жiнку Вiталiк.

– Маму лiкарняна машина забрала, – каже тут одна з дiвчаток. – У неi дуже голова болiла!

– Як?! Чому в лiкарню?!

– Тато дуже просив, щоб ми не казали, – лепече дитина. – І як ми не скажемо, що це вiн маму попхнув, то пiдемо скоро до цирку!

Вiталiкова мати й за голову вхопилась.

– Ах ти ж негiдник! Ти пiдняв руку на свою жiнку? Із свого батька береш приклад? І що на це свати скажуть? Вони тобi не подарують того, що ти Надежду скривдив!

– Нiхто, мамо, не дiзнаеться, – похнюпився Вiталiй.

От Вiталiй у селi копае картоплю, а його жiнка тим часом вiдновлюе здоров’я.

Лежить Надежда в травматологii, у загальнiй палатi. А поряд жiночка – маленька, чорнява, волосся довге-довге, звали ii Нiна.