Свята Марійка

Коли вони вiдiйшли у лiс настiльки, що вже не було чути гуркоту машин, Іван пiдiйшов до Оленки впритул i взяв ii за руку.

– Слухай, – хрипким голосом сказав вiн, – знаеш, що ти менi подобаешся? Я вже давно до тебе придивлявся, хотiв запропонувати, аби ми якось зустрiлися, тiльки ж ти така неприступна завжди. То як, ти згодна бути моею дiвчиною?

Для Оленки це був як грiм серед ясного неба. Надто багато емоцiй, нових вiдчуттiв. Вона тiльки зiбралася на дусi, щоб вiдповiсти Івановi. Але не встигла сказати й слова, як вiн згрiб ii в обiйми i поволiк у бiк галявини.

– Нi! Нi! – запручалася Оленка. – Що ти робиш?! Не треба, Іване!

– Дурна… Дурненька, – хвилювався Іван.

Оленка таки не витримала натиску мiцного хлопця i впала на розстелену куртку, тепер Іван похапцем здирав iз неi одяг.

– Прошу тебе, не треба! Будь ласка! Не треба так!.. – плакала Оленка. Але Іван ii не чув.

А коли на мить вiдпустив, щоб розщебнути собi штани, Оленка скористалася цим i, з усiеi сили вiдштовхнувши хлопця, таки вирвалася з його обiймiв.

Шапка так i залишилась лежати на тiй галявинi, десь загубився пояс, а Оленка мчала i мчала через лiс, не розбираючи дороги. Волосся iй закудлалось, обличчя обдерла об гiлки. Аж поночi вибралась вона на дорогу i пiшки дiйшла до мiста. Зайшла Оленка в гуртожиток.

– Що це з тобою? – дивуються дiвчата. – Ти ж мала додому iхати?

– Я запiзнилась на автобус, – каже Оленка.

– Як? Ти ж пiшла в обiдню пору! І де твоя сумка?

– Сумка у камерi схову… зосталася.

Не розповiла тодi Оленка дiвчатам про свою пригоду з Іваном: одне – соромилась, а друге, боялася, аби подружки не нафантазували та ще й не ославили ii.

Другого дня вони зустрiлися з Іваном в коридорi iнституту. Вiн поводив себе, як звичайно. Усмiхнувся, привiтався, коли проходив мимо.

– І яким же красенем став Іван! – не знаючи правди, одна з дiвчат штурхнула Оленку лiктем. – От би за такого вийти замiж, га?

– Ну, не знаю…

Хоч i сталося там мiж ними таке у лiсi, але Оленка до хлопця геть не охолола. Вона думала, що, можливо, сама якось не так поводилась i дала привiд Івановi думати, що вона йому доступна. Отож почала себе дiвчина картати.

Так пройшло ще й це лiто. Бiль у серцi Оленки потроху став стихати.