Свята Марійка

Оскiлькi ти неповнолiтня, то вiдразу ж пiсля пологiв напишеш вiдмову вiд дитини, а ми з дядьком Славком ii вдочеримо, добре, доню? Ти вiддаси нам дитину, i все у тебе буде, як i ранiше, закiнчиш школу… І я теж буду щаслива, ми з дядьком Славком одружимося.

Христя мовчала.

– Ти народиш для мене дитину?

– Мамо, нi!

– Але ж ти колись менi обiцяла, що все-все для мене зробиш, Христю?! Подумай сама, – мама переходила на крик, у ii очах з’явились сльози. – Подумай сама: ти колись поiдеш вiд мене, вийдеш замiж, у тебе з’явиться своя сiм’я, дiти.

А я залишуся тут, стара, геть самотня, нiкому не потрiбна. Я й так уже пiвжиття на тебе поклала, тiльки на тебе одну!!! І тепер менi за те така дяка?! Оце така твоя любов до мене?!

– Менi страшно…

– Тобi страшно?! А яким буде мое життя, подумала?! Я тебе прошу, доню, народи менi дитинку! Тiльки ти можеш зарадити моiй бiдi, допоможи менi, благаю!..

– А дядько Славко про це знае? Вiн згоден? – раптом тихо спитала Христя.

– Я сьогоднi з ним поговорю, – мама тремтячими пальцями дiстала з пачки сигарету, черкнула запальничкою, затягнулася.

 – Коли у тебе були останнi мiсячнi?

А за тиждень усе сталося… Мама вирахувала потрiбний день i час, щоб усе пройшло як слiд, щоб усе вдалося з першого ж разу.

Дядько Славко був геть не проти, вiн тiльки трiшки перед тим висварив маму, що вона вiдразу про все йому не розповiла, що збрехала. А мама попередила дядька Славка, що ОЦЕ буде вперше i востанне.

– Пам’ятай: це тiльки заради народження нашоi дитини, i не бiльше! Аби ти нiчого такого собi не думав.

А до Христi:

– Слухай дядька Славка, вiн скаже, що i як.

– Я уже про все знаю! – сказала Христя, i це були ii останнi слова, промовленi до мами.

Вона мiцно причинила за собою дверi, коли вони увiходили з дядьком Славком до спальнi, i ще мiцнiше закрила серце – од усiх дорослих.

Їi однокласницi вже мали кавалерiв, дехто навiть зустрiчався по-серйозному, а Христя просто кохала Сергiйка, свого сусiда по партi, i вiн ще навiть про те не знав.

Вона була чистою дiвчинкою, яка любила читати про кохання, гарно танцювала i потай складала вiршi. І ось тепер, пiсля тiеi зустрiчi з дядьком Славком, у спальнi, свiт для Христi утратив барви. Вона вiдразу ж, наступного дня, пiшла до перукарнi i вiдрiзала волосся, попросила, аби зробили короткого iжачка, по дорозi додому придбала чорний лак для нiгтiв, туш для вiй i яскраво-червону помаду.

– Ти на кого стала схожа?!! – кричала на кухнi на Христю мама.